Зразок наказу про облікову політику

ЗРАЗОК

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вермонто»

Наказ № 1

м. Дніпро                                                02.01.19 р.

Про облікову політику підприємства

Примітка. Наказ повинен бути складений при створенні підприємства, тобто підприємство повинне розробити та застосовувати облікову політику з початку своєї діяльності. Наказ може бути доповнений та/або змінений при наявності підстав у будь-який час (п. 3.1–3.4 Методрекомендацій № 635, Лист Мінфіну від 14.08.16 р. № 31-11410-07-10/23534). Щорічно перевидавати наказ і вказувати в ньому строк закінчення його дії немає необхідності.

Відповідно до Закону від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», НП(С)БО, П(С)БО та інших нормативно-правових актів, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, а також із метою дотримання єдиних методів оцінки, обліку та процедур, використовуваних підприємством для складання та подання фінансової звітності, НАКАЗУЮ:

1. Вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність згідно з нормами НП(С)БО та П(С)БО.

Примітка. Цей пункт є обов'язковим, тільки якщо підприємство добровільно вирішило застосовувати міжнародні стандарти (МСФЗ й МСБО). Така можливість передбачена ч. 5 ст. 8 Закону № 996. Якщо підприємство зобов'язане застосовувати МСФЗ (у випадках, зазначених у п. 2 Порядку № 419), цей пункт до наказу можна не включати.

2. Установити критерій суттєвості для відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних із рухом активів, зобов'язань, власного капіталу, визнанням доходів і витрат, у розмірі 500 грн.

Примітка. Підприємство також може встановити окремі критерії для кожного виду операцій, скориставшись пп. 2.20.1, 2.20.2 Методрекомендаціий № 635.

3. Створити постійно діючу комісію для визнання об'єктів необоротними активами, визначення дати їх уведення в експлуатацію, строку корисного використання (у т. ч. за об'єктами, отриманими у фінансову оренду) і ліквідаційної вартості, мети використання. Склад комісії наведено в додатку 1 до цього наказу [цей та інші додатки до наказу в консультації не наводяться. – Ред.].

Примітка. Строк корисного використання об'єкта основних засобів і нематеріальних активів (далі – ОЗ, НА) повинен бути встановлений у наказі (розпорядчому документі підприємства) (п. 23 П(С)БО 7, п. 25 П(С)БО 8). Підприємство може встановити строк корисного використання, передбачений у пп. 138.3.3 ПК (п. 26 П(С)БО 7). Це дозволить платникам податку на прибуток, які коригують фінрезультат, мінімізувати податкові різниці.

4. Визнавати ОЗ матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання яких перевищує один рік, а вартість більше 6 000 грн.

5. Необоротні матеріальні активи, вартість яких не перевищує 6 000 грн., відносити до малоцінних необоротних матеріальних активів (далі – МНМА).

Примітка. Вартісний критерій визнання активу МНМА встановлюється підприємством самостійно (пп. 5.2.7 П(С)БО 7). Але з метою зближення бухгалтерського та податкового обліку рекомендуємо визначити його на рівні 6 000 грн. Саме такий вартісний критерій віднесення матеріальних цінностей до ОЗ використовується в податковому обліку (пп. 14.1.138 ПК). Радимо вчиняти так не тільки платникам податку на прибуток, які визначають об'єкт обкладення податком на прибуток з урахуванням податкових різниць, але і юрособам – платникам єдиного податку третьої групи (при розрахунку доходу від продажу ОЗ єдинникам треба правильно визначити, чи відноситься продаваний об'єкт до ОЗ).

6. Амортизацію МНМА нараховувати в розмірі 100 % вартості в місяці його введення в експлуатацію.

Примітка. У бухобліку МНМА можна амортизувати будь-яким із чотирьох методів, а саме:

• «50 і 50» (50 % амортизовуваної вартості – у першому місяці використання об'єкта, а інші 50 % – у місяці їх списання);

• «100 %» (амортизація нараховується в розмірі 100 % амортизовуваної вартості в першому місяці використання об'єкта);

• прямолінійним;

• виробничим.

7. Установити такі методи нарахування амортизації ОЗ (у т. ч. отриманих на умовах фінансової оренди):

• для будівель, споруд, передавальних пристроїв – прямолінійний метод;
• машин та обладнання, безпосередньо використовуваних для виробництва продукції, – виробничий метод;
• машин та обладнання загальновиробничого, адміністративного, збутового та іншого призначення – метод зменшення залишкової вартості;
• транспортних засобів – метод прискореного зменшення залишкової вартості;
• комп'ютерної техніки будь-якого призначення – кумулятивний метод;
• інших ОЗ, інших необоротних матеріальних активів – прямолінійний метод.

Примітка. Платники податку на прибуток, які визначають податкові різниці, можуть вибрати різні методи амортизації для бухгалтерського та податкового обліку, закріпивши це в обліковій політиці. Для мінімізації податкових різниць рекомендуємо застосовувати ті самі методи в обох видах обліку. Хочемо попередити, що платники податку на прибуток, які визначають об'єкт оподаткування з урахуванням податкових різниць, не повинні застосовувати в податковому обліку виробничий метод (пп. 138.3.1 ПК).

8. Проводити переоцінку об'єктів ОЗ у випадку, коли залишкова вартість окремого об'єкта більш ніж на 10 % відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. Переоцінка проводиться на підставі наказу керівника підприємства. Для цілей її проведення групами основних засобів уважати групи, визначені в п. 5 П(С)БО 7.

Примітка. Критерій суттєвості відхилення залишкової вартості об'єкта ОЗ від його справедливої вартості для проведення переоцінки може бути встановлений у будь-якому іншому розмірі на розсуд підприємства. У випадку проведення переоцінок підприємства платники податку на прибуток, які будуть визначати податкові різниці, при розрахунку об'єкта оподаткування повинні врахувати вимоги п. 138.1, 138.2 ПК.

9. Суму перевищення попередніх дооцінок об'єкта ОЗ над сумою попередніх уцінок залишкової вартості такого об'єкта включати до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням капіталу в дооцінках при вибутті цього об'єкта.

Примітка. Можливий і альтернативний варіант – включати таке перевищення до складу нерозподіленого прибутку поступово в сумі, пропорційній до нарахованої на переоцінений об'єкт ОЗ амортизації (п. 21 П(С)БО 7). При цьому можна встановити будь-яку періодичність такого віднесення: щомісяця, щокварталу або щорічно.

10. Нараховувати амортизацію НА прямолінійним методом.

Примітка. Нараховувати амортизацію НА можна будь-яким методом, передбаченим для ОЗ (п. 27 П(С)БО 8). Але якщо умови отримання майбутніх економічних вигід визначити неможливо, то НА амортизуються за допомогою прямолінійного методу.

11. Проводити переоцінку НА, якщо залишкова вартість окремого об'єкта більш ніж на 10 % відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. Рішення про проведення переоцінки оформляється наказом керівника підприємства.

12. Суму перевищення попередніх дооцінок об'єкта НА над сумою попередніх уцінок залишкової вартості такого об'єкта включати до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням капіталу в дооцінках при вибутті такого об'єкта.

13. Визнавати неподільний об'єкт нерухомості, більше 60 % загальної площі якого передано в операційну оренду, об'єктом інвестиційної нерухомості (далі – ІН). Порядок оцінки об'єктів ІН (за первісною або справедливою вартістю), строк корисного використання об'єктів ІН, оцінюваних за первісною вартістю, визначати за кожним об'єктом комісією в складі, зазначеному в додатку 1 до цього наказу. Амортизацію об'єктів ІН, оцінюваних за первісною вартістю, нараховувати прямолінійним методом.

14. Одиницею бухгалтерського обліку запасів уважати їх найменування.

Примітка. Альтернативний варіант – уважати одиницею обліку групу однорідних запасів (п. 7 П(С)БО 9).

15. Вести облік транспортно-заготівельних витрат (далі – ТЗВ), пов'язаних із придбанням запасів, на окремих субрахунках і списувати щомісяця на витрати за середнім відсотком ТЗВ пропорційно до суми вибулих запасів.

Примітка. Альтернативний варіант обліку ТЗВ – відносити їх суму на вартість тих запасів, у зв'язку із придбанням яких вони понесені, відразу при оприбуткуванні таких запасів (п. 9 П(С)БО 9).

16. Використовувати такі методи оцінки вибуття запасів:

• за середньозваженою собівартістю – при вибутті виробничих запасів у виробництво. Середньозважену собівартість визначати за місяць у порядку, установленому (п. 18 П(С)БО 9 «Запаси»);
• за методом ФІФО – при іншому вибутті.

Примітка. При виборі методу оцінки за середньозваженою собівартістю в наказі треба вказати періодичність розрахунку собівартості – за місяць або на дату кожної операції вибуття в порядку, передбаченому п. 19 П(С)БО 9.

17. Розрахунок резерву сумнівних боргів (далі – РСБ) за дебіторською заборгованістю за реалізовані товари, роботи, послуги здійснювати за методом застосування коефіцієнта сумнівності. Цей коефіцієнт визначати на підставі класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення. За період спостереження прийняти три попередніх звітних роки.

Примітка. РСБ можна визначати як за допомогою коефіцієнта сумнівності, так і із застосуванням абсолютної суми сумнівної заборгованості на підставі аналізу платоспроможності кожного дебітора (п. 8 П(С)БО 10). Для першого методу в п. 8 П(С)БО 10 передбачено три способи розрахунку коефіцієнта (вибір способу також закріплюється в наказі про облікову політику).

18. За дебіторською заборгованістю, не пов'язаною з реалізацією продукції, робіт, послуг, створювати РСБ за методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості. Заборгованість уважати сумнівною при порушенні контрагентом строку її погашення більш ніж на 3 місяці.

Примітка. Критерії визнання дебіторської заборгованості сумнівною підприємство встановлює на свій розсуд.

19. Формувати на останній день місяця забезпечення на виконання гарантійних зобов'язань у розмірі 10 % обсягу реалізації товарів у грошовому вираженні за поточний місяць.

Примітка. Перелік забезпечень, які може створювати підприємство, наведено в п. 8 П(С)БО 7 і п. 13 П(С)БО 11. Суб'єкти малого підприємництва (далі – СМП), які знаходяться на єдиному податку (третя група), і суб'єкти мікропідприємництва можуть прийняти рішення не створювати забезпечення, зафіксувавши його в наказі про облікову політику.

20. Фінансові активи, придбані в результаті систематичних операцій, визнавати на дату укладання контракту.

Примітка. Альтернативний варіант – визнавати їх на дату виконання контракту (п. 15 П(С)БО 13).

21. Витрати за декількома операціями з інструментами власного капіталу розподіляти між цими операціями, використовуючи за базу розподілу суму операції.

Примітка. За базу розподілу можна вибрати й інший показник на розсуд підприємства (п. 27 П(С)БО 13).

22. Дохід від надання послуг визнавати виходячи зі ступеня завершеності операції на дату балансу. Оцінку ступеня завершеності такої операції здійснювати за питомою вагою обсягу послуг, наданих на конкретну дату, у загальному обсязі послуг, які повинні бути надані згідно з договором.

Примітка. У п. 11 П(С)БО 15 передбачено три способи оцінки ступеня завершеності послуг: крім вищезгаданого це визначення питомої ваги понесених витрат у загальній очікуваній сумі витрат і вивчення виконаної роботи.

23. При калькулюванні виробничої собівартості продукції застосовувати позамовний метод.

Примітка. Інші можливі методи: простий, нормативний, попередільний (безнапівфабрикатний або напівфабрикатний варіанти). Метод необхідно вибирати виходячи зі специфіки виробничого процесу.

24. Установити перелік і склад прямих і загальновиробничих витрат (далі – ЗВВ) у додатках 2 і 3 до наказу про облікову політику.

Примітка. Підприємство повинне проаналізувати свої ЗВВ і поділити їх на два види: змінні та постійні.

25. Розподіляти змінні ЗВВ між різними видами продукції одного цеху пропорційно до фактичного обсягу виробництва в натуральному вираженні, оціненому в планових цінах, які наведено в додатку 4 до цього наказу.

Розподіл постійних ЗВВ між різними видами продукції одного цеху для їх включення до виробничої собівартості здійснювати пропорційно до обсягу виробництва в натуральному вираженні, оціненому в планових цінах, при нормальній потужності роботи підприємства. Показники нормальної потужності роботи підприємства затвердити в додатку 5 до цього наказу. Нерозподілені постійні ЗВВ включати до собівартості реалізації продукції (субрахунок 901) у періоді їх здійснення.

26. Для цілей капіталізації фінансових витрат на створення кваліфікаційних активів істотним часом створення активу вважати період більше трьох місяців.

Примітка. В обліковій політиці вказують тільки час на створення активу, яке вважається істотним (у п. 1.6 розд. I Методрекомендацій № 1300 пропонується вказати період понад три місяці). Зазначимо, що СМП не капіталізують фінансові витрати й повністю включають їх до витрат періоду (п. 4 П(С)БО 31).

27. Пов'язаними особами для цілей розкриття інформації у фінансовій звітності вважати осіб, зазначених у переліку, наведеному в додатку 6 до наказу. Перегляд переліку здійснюється щорічно на 31 грудня звітного року комісією в складі <...> (наводиться склад комісії).

Примітка. Згідно з п. 3 П(С)БО 23 пов'язаними вважаються особи, які знаходяться під контролем або суттєвим впливом підприємства або, навпаки, здійснюють контроль або суттєво впливають на діяльність підприємства. Визначення понять «суттєвий вплив» і «контроль» для цілей бухобліку наведено в п. 3 П(С)БО 12 і п. 4 П(С)БО 19 відповідно.

28. Оцінку активів або зобов'язань в операціях пов'язаних сторін здійснювати за методом балансової вартості.

Примітка. Чотири альтернативних методи оцінки активів і зобов'язань в операціях із пов'язаними особами наведено в п. 6 П(С)БО 23.

29. Відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов'язання (далі – ВПА, ВПЗ) визначати станом на 31 грудня звітного року. У проміжній фінансовій звітності відображати їх у балансі в сумі, визначеній за такими ВПА та ВПЗ на 31 грудня попереднього року.

Примітка. Така можливість передбачена п. 15 П(С)БО 17. Зауважимо, що підприємству не заборонено визначати ВПА та ВПЗ щокварталу на дату проміжної фінзвітності.

30. Для цілей формування фінансової звітності та включення до неї додаткових статей установити критерій суттєвості в розмірі 5 000 грн.

Примітка. Цей критерій слід установити для визначення необхідності включати до фінзвітності підприємств додаткові статті, перелічені в додатку 3 до НП(С)БО 1. Нагадаємо: згідно з п. 4 разд. II НП(С)БО 1 додаткові статті включаються до фінзвітності в тому випадку, якщо можуть бути достовірно оцінені і при цьому відображувана в них сума перевищує встановлений поріг суттєвості. Хочемо попередити, що включати до фінзвітності додаткові статті – це право, а не обов'язок підприємства. Тому підприємство може зазначити в наказі, що додаткові статті у своїй фінзвітності воно не наводить.

31. Звіт про рух грошових коштів заповнювати за формою № 3, наведеною в додатку 1 до НП(С)БО 1, із застосуванням прямого методу.

Примітка. У додатку 1 до НП(С)БО 1 передбачена наявність у складі як звичайної, так і консолідованої річної фінзвітності двох форм, призначених для складання Звіту про рух грошових коштів. У звичайній фінзвітності це форма № 3 – для складання Звіту за прямим методом і форма № 3-н – для складання Звіту непрямим методом. Підприємство повинне скористатися однією із цих форм. Який конкретно, воно вирішує самостійно (п. 9 розд. ІІ НП(С)БО 1).

32. Визначати курсові різниці на дату господарської операції в рамках такої операції.

Примітка. Альтернативний варіант – визначати курсові різниці за всією монетарною статтею (п. 8 П(С)БО 21).

33. Вести в дію цей наказ із 02.01.19 р.

34. Kонтроль за виконанням цього наказу покласти на головного бухгалтера підприємства. Секретарю ознайомити з наказом фінансового директора та головного бухгалтера під підпис.

Директор ТОВ «Вермонто»                                (підпис) Ю. В. Мусійчук

Ознайомлені:

фінансовий директор ТОВ «Вермонто»           (підпис) О. М. Попова

головний бухгалтер ТОВ «Вермонто»              (підпис) М. В. Богданович