Коли треба виписувати ТТН?

Чим цінна ця стаття:

• розказано, у яких випадках потрібно виписувати товарно-транспортну накладну (далі – ТТН), а в яких – не потрібно;
• описано, яких податкових наслідків можна чекати, якщо підприємство не має ТТН.

Від чого допоможе захиститися: від необґрунтованих донарахувань податків фіскальними органами в ситуаціях, коли наявність ТТН не є обов'язковою.

ТТН – первинний документ для перевезень

Перевезення вантажів – це господарська операція. Щоб її розпочати, сторони (замовник і перевізник) повинні укласти договір перевезення письмово (ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу).

А як підтвердити на самому етапі перевезення, що вантаж перевозиться на законних підставах? Закон передбачає, що автомобільні перевізники і водії повинні мати при собі певні первинні документи. Ці документи вони зобов'язані пред'являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті (ст. 48 Закону від 05.04.01 р. № 2344-III, далі – Закон № 2344).

Які саме документи повинні бути у водія юрособи або підприємця? Це залежить від того, з якою метою юрособа або підприємець здійснює вантажне перевезення: для виконання договірних умов чи для власних потреб.

Конкретний список документів для кожного випадку ви знайдете в Переліку, затвердженому постановою КМУ від 25.02.09 р. № 207 (далі – Постанова № 207, Перелік № 207). Так, при перевезенні вантажів на договірних умовах у водія повинна бути при собі ТТН.

Призначення ТТН

ТТН – основний документ для всіх учасників транспортного процесу при перевезенні вантажів автомобільним транспортом на території України. ТТН супроводжує вантаж на всьому шляху прямування від пункту навантаження до пункту призначення і передається вантажоотримувачеві разом із вантажем. Цим документом підтверджується факт виконання перевезення.

На підставі ТТН товарно-матеріальні цінності (вантаж) списуються з балансу постачальника і прибуткуються на баланс покупця, складається акт виконаних робіт перевізником (розд. 1 Правил, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 р. № 363, далі – Правила № 363).

Складання ТТН

Типова форма № 1-ТН наведена в додатку 7 до Наказу № 363. Проте з 18.03.16 р., згідно з наказом Мінінфраструктури від 27.01.16 р. № 26, ТТН може бути складена і в довільній формі (але не завжди, див. запитання далі).

Які реквізити повинна містити ТТН довільної форми?

У ТТН довільної форми повинні бути заповнені такі реквізити:

• назва документа, дата і місце його складання;
• найменування (П. І. Б.) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоотримувача;
• найменування і кількість вантажу, його основні характеристики й ознаки, за якими можна однозначно ідентифікувати вантаж, що перевозиться;
• інформація про автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер);
• інформація про причіп/напівпричіп (при його використанні): марка, модель, тип, реєстраційний номер;
• інформація про пункти навантаження і розвантаження із зазначенням повної адреси;
• посади, прізвища і підписи відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоотримувача, водія та/або експедитора (п. 11.1 Правил № 363).

Чи треба перераховувати в ТТН всі найменування вантажу, що перевозиться?

У ТТН потрібно перерахувати всі найменування вантажу, що перевозиться. А якщо такої можливості немає, тоді відправник вантажу повинен оформити документ з переліком вантажу, що перевозиться (наприклад, видаткову накладну, далі – ВН). У цьому випадку ТТН без ВН уважається недійсною (п. 11.7 Правил № 363).

У яких випадках не можна скласти ТТН у довільній формі?

Правила № 363 не поширюються на перевезення небезпечних, важких і великогабаритних вантажів, пошти і перевезення вантажів у міжнародному сполученні. Тому для таких перевезень слід складати ТТН типової форми, яка затверджена відповідними нормативними актами.

Порядок виписування ТТН

Вантажовідправник (замовник послуг перевезення) виписує ТТН – у кількості не менше 4 примірників (п. 11.4 Правил № 363). За необхідності (за погодженням між замовником і перевізником) можуть бути виписані додаткові примірники ТТН. Вантажовідправник підписує всі примірники ТТН, за необхідності завіряє їх печаткою і передає водієві, який є представником перевізника, разом із вантажем.

Водій приймає вантаж згідно з ТТН і підписує всі примірники. Підписаний водієм перший примірник ТТН вантажовідправник залишає в себе (п. 11.6 Правил № 363).

Вантажоотримувач при отриманні вантажу підписує три примірники ТТН, що залишилися, один залишає в себе, решту повертає водієві (п. 11.6 Правил 363).

Водій, повернувшись після доставки вантажу, віддає перевізникові два примірники ТТН, підписані вантажоотримувачем.

Перевізник передає один примірник замовникові (вантажовідправникові) – для проведення розрахунків за перевезення, другий залишає собі.

Скільки осіб можуть брати участь у процесі перевезення вантажу?

Замовником послуг з перевезення вантажу може бути не тільки вантажовідправник, але й експедитор, з яким вантажовідправник уклав договір транспортного експедирування. У свою чергу, експедитор може перевозити вантаж сам або найняти перевізника.

Таким чином, учасників транспортного процесу може бути три або чотири. Якщо учасника чотири, то вантаж разом із ТТН рухається за таким ланцюжком: вантажовідправник – експедитор – перевізник – вантажоотримувач.

Чим загрожує відсутність ТТН?

За відсутності у водія документів, названих у ст. 39 та 48 Закону № 2344, до перевізника може бути застосований штраф у розмірі 100 НМДГ (1 700 грн.) (абзац третій ст. 60 Закону № 2344).

Зокрема, у водія повинен бути документ, що свідчить про використання транспортного засобу при перевезенні вантажів на території України (абзац третій ст. 48 Закону № 2344). Повертаючись до Переліку № 207, ми бачимо, що це ТТН (коли вантаж перевозиться юрособою або підприємцем не для себе, а для замовника в рамках договору перевезення).

А що говорить ПК і думає ДФС?

Податковий кодекс (далі – ПК) зобов'язує платників податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єкта оподаткування та(або) інших податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (п. 44.1 ПК).

Які первинні документи треба мати в разі перевезення вантажів? Наприклад, акт виконаних робіт, наданий перевізником, підійде? Це теж первинний документ у складі товарно-транспортної документації. Такий акт підтверджує факт перевезення і складається, до речі, на підставі ТТН (розд. 1 Правил № 363). Але акт не є основним документом, що підтверджує таке перевезення. Немає згадки про акт і в Переліку № 207 (на відміну від ТТН).

ДФС уважає, що саме ТТН – це первинний документ, що підтверджує факт отримання послуг з перевезення вантажів, на підставі якого ведуться записи в бухгалтерському обліку підприємства. Якщо ТТН відсутня, платник податків при визначенні фінрезультату до оподаткування не має права враховувати вартість перевезення у складі витрат (при формуванні собівартості придбаних (виготовлених) і реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг) (ЗІР, категорія 102.21).

Коли ТТН не потрібна

Нагадаємо, що ТТН – основний документ для всіх учасників транспортного процесу. Але може бути так, що перевізником, вантажовідправником і вантажоотримувачем є одна особа.

Таке можливе тільки у двох випадках:

• суб'єкт господарювання (юрособа або підприємець) перевозить вантаж власним транспортом для власних потреб;
• покупець (юрособа або підприємець) власним транспортом забирає товар у продавця (самовивезення).

Тобто йдеться про випадки, коли вантаж доставляється для себе і договір перевезення вантажів не укладається. На підставі Постанови № 207 і Правил 363 можна зробити висновок, що при таких перевезеннях ТТН не потрібна. Достатньо мати в наявності документ, що підтверджує право власності на вантаж.

Таку саму позицію займає й Мінінфраструктури (лист від 28.05.14 р. № 5615/25/10-14). Хоча на практиці підприємства для свого спокою все ж таки виписують ТТН і при таких перевезеннях.

Висновки

1. ТТН – обов'язковий первинний документ при перевезенні вантажів автомобільним транспортом на території України в рамках виконання договору перевезення вантажів.

2. Обійтися без ТТН можна тільки при перевезенні власного вантажу власним транспортом (наприклад, між своїми підрозділами і при самовивезенні товару зі складу продавця).