Договір доручення: правові аспекти

Договір доручення – один із досить поширених посередницьких договорів. Як його правильно оформити та які умови варто до нього включити, ви дізнаєтеся із цієї консультації.

Суть договору

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ст. 1000 Цивільного кодексу України від 16.01.03 р. № 435-IV (далі – ЦК). При укладенні цього договору необхідно керуватися нормами:

• гл. 68 ЦК, присвяченої договорам доручення;
• гл. 17 ЦК, що регулює представництво.

Як випливає з визначення, сторонами договору є повірений і довіритель. Будь-яких особливих законодавчих вимог до них не встановлено, тобто в ролі повіреного та довірителя можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи, причому останні можуть не мати статусу суб'єктів підприємницької діяльності. У цьому відмінність договору доручення від агентських договорів, у яких обидві сторони повинні бути суб'єктами господарювання – юридичними особами або приватними підприємцями (ст. 295 ГК).

Функції повіреного може виконувати комерційний представник – особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 243 ЦК). Комерційний представник може одночасно «служити» декільком сторонам правочину. Крім того, такому повіреному довіритель може відразу надати право відступати від його вказівок в інтересах довірителя без попереднього запиту (ч. 2 ст. 1004 ЦК). Правда, у такому випадку комерційний представник зобов'язаний в розумний строк проінформувати довірителя про допущені відступлення (якщо інше не передбачене в договорі).

Суть договірних відносин за договором доручення – вчинення певних юридичних дій повіреним від імені та за рахунок довірителя. Це можуть бути дії, пов'язані з укладанням або виконанням договорів, а також процесуальні дії, складання актів.

Дії, які доручено вчинити повіреному, повинні бути (ч. 1 ст. 1003 ЦК):

• правомірними (тобто повірений зобов'язаний діяти суворо в рамках закону та договору);
• конкретними (у договорі слід чітко вказати, які саме дії повинен виконати повірений, яким способом, у який строк і т. п.);
• здійсненними (доручення можна виконати відомими та доступними повіреному засобами).

Зверніть увагу: юридичні дії, учинені повіреним, спричиняють виникнення, зміну або припинення прав та обов'язків саме довірителя. Тобто за правочинами, укладеними повіреним, права та обов'язки набуває довіритель. Саме він може пред'являти третій особі претензії із приводу невиконання або неналежного виконання договору.

Форма договору

Договір доручення укладається в простій письмовій формі (ст. 208 ЦК). За бажанням сторін він може бути засвідчений у нотаріуса. У цьому випадку в договорі слід передбачити, як будуть розподілені витрати на його нотаріальне посвідчення.

Договір доручення вважається укладеним із моменту його підписання сторонами, а якщо сторони вирішать засвідчити договір у нотаріуса, тоді з моменту такого посвідчення.

В обов'язковому порядку довіритель видає повіреному довіреність (ст. 1007 ЦК). У довіреності треба вказати, які конкретно дії повинен учинити повірений (тобто застерегти обсяг його повноважень), а також дату складання (без неї довіреність вважається нікчемною, тобто недійсною) і строк дії. Довіреність підписується довірителем (його уповноваженою особою, наприклад керівником підприємства) і скріплюється печаткою (для юросіб – обов'язково, якщо довіритель – приватний підприємець, то при наявності в нього печатки). Форма довіреності на укладання правочинів повинна відповідати формі самого правочину (ч. 1 ст. 245 ЦК). Це означає, що якщо договір, який повинен укласти повірений, потребує нотаріального посвідчення, то й видана повіреному довіреність повинна бути засвідчена нотаріусом.

Істотні умови договору

Договір уважається укладеним із моменту досягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору. Для господарських договорів такими умовами є: предмет, ціна та строк дії. Саме ці умови рекомендуємо як найдетальніше викласти в договорі (див. зразок у кінці консультації).

Розглянемо умови, які слід включити до договору доручення.

Предмет договору

Предметом договору доручення є те коло юридичних дій, які потрібно виконати повіреному.

Повірений повинен діяти відповідно до отриманого доручення, тому суть доручення треба розкрити в договорі дуже чітко та зрозуміло. Наприклад, якщо доручення полягає в продажу товару довірителя, то слід указати всю необхідну інформацію про такий товар (вид, марка, модель і т. д.), а також його кількість, ціну, умови оплати та інші питання, що стосуються виконання доручення.

Зверніть увагу: у договорі доручення може бути передбачене виключне право повіреного на вчинення від імені довірителя всіх або частини юридичних дій (ч. 2 ст. 1000 ЦК). При цьому також може бути обмежена територія, у межах якої буде діяти виключне право повіреного. Наприклад, повіреному доручають продавати ексклюзивний товар, який виробляє довіритель, і в договорі вказують, що тільки цей повірений має право продавати його на території Сумської області.

Повірений може відступити від даного йому доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя. Однак таке відступлення можливе, якщо повірений не міг попередньо направити запит довірителю або не отримав від нього відповіді в розумний строк (ст. 1004 ЦК). Що мається на увазі під розумним строком, законодавством не визначено. Тому даний момент можна прописати в договорі, указавши, протягом якого строку повірений повинен отримати відповідь довірителя із приводу відступлення від його вказівок.

Виплата винагороди повіреному

Згідно зі ст. 1002 ЦК повірений має право на плату за виконання своїх обов'язків за договором доручення, якщо інше не встановлене договором або законом. Тому в договорі слід чітко прописати:

• розмір винагороди;
• строки її виплати;
• форму оплати (готівкова, безготівкова).

Також не слід забувати, що довіритель зобов'язаний забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення, і відшкодувати йому фактичні витрати, понесені при виконанні доручення (виходячи з визначення договору доручення, наведеного в ст. 1000 ЦК, де сказано, що доручення виконується за рахунок довірителя).

Виконання доручення

Повірений повинен виконати доручення особисто (ст. 1005 ЦК). Це пов'язане з тим, що під час підписання договору доручення довіритель погоджується на те, що його інтереси буде представляти конкретна особа, тобто має місце фактор довіри. При бажанні сторін у договорі можна передбачити умову про те, чи має право повірений передати виконання доручення іншій особі.

У договорі доручення може бути зазначений заступник, який при необхідності зможе виконати доручення за повіреного. У цьому випадку повіреному видається довіреність із правом передоручення, а він уже, у свою чергу, видасть заступнику нотаріально засвідчену довіреність згідно з вимогами ч. 2 ст. 245 ЦК.

Якщо ж у договорі доручення не зазначено конкретного заступника, а лише передбачена можливість передоручення, то при передачі виконання доручення заступнику повірений повинен повідомити про це довірителя (останній може відхилити запропоновану кандидатуру). При цьому повірений відповідає за вибір заступника, а не за результат виконання доручення.

Права та обов'язки сторін

Повірений зобов'язаний (ст. 1006 ЦК):

• повідомляти довірителя (на його вимогу) про хід виконання доручення;
• після виконання доручення або в разі припинення договору до виконання доручення повірений зобов'язаний повернути довірителю довіреність, строк дії якої ще не минув, і подати звіт про виконання доручення (із зазначенням вчинених ним дій і досягнутих результатів) і виправдувальні документи (рахунки, квитанції), якщо цього вимагають умови договору та характер доручення. Рекомендуємо закріпити в договорі умову про обов'язок повіреного подати звіт у письмовій формі;
• після отримання від третіх осіб грошей, майна, документів відразу передати їх довірителю.

Повірений має право:

• отримати винагороду;
• відступити від вказівок довірителя;
• отримати відшкодування фактичних витрат, понесених ним у зв'язку з виконанням доручення;
• відмовитися від виконання доручення в односторонньому порядку (ст. 1008 ЦК).

Довіритель зобов'язаний:

• видати повіреному довіреність на вчинення ним юридичних дій, зазначених у договорі (ст. 1007 ЦК). ;
• виплатити повіреному винагороду (якщо, звичайно, договором не передбачене безплатне виконання доручення);
• прийняти від повіреного все отримане ним від третіх осіб у процесі виконання доручення. Виняток становить випадок, коли повірений відступив від вказівок довірителя, а договором передбачена заборона на таке відступлення;
• забезпечити повіреного необхідними засобами для виконання доручення та відшкодувати йому фактичні затрати, понесені при виконанні доручення. У даному випадку йдеться тільки про ті затрати, без яких дійсно не обійтися, наприклад на проживання, харчування, транспортування та зберігання товару і т. п. Інші витрати можуть бути відшкодовані повіреному, якщо були здійснені з відома та згоди довірителя.

Довіритель має право:

• отримувати інформацію про хід виконання доручення;
• отримувати звіти повіреного про виконання доручення;
• скасовувати своє доручення в односторонньому порядку (ст. 1008 ЦК).

Як бачимо, права довірителя взаємопов’язані з обов'язками повіреного.

Строк договору

Із норм ст. 1001 ЦК випливає, що сторони можуть і не вказувати в договорі строк його дії. Однак рекомендуємо все-таки зафіксувати в договорі такий строк для конкретизації відносин. Крім того, для господарського договору строк його дії – це істотна умова, яка обов'язково повинна бути присутньою в договорі.

Як повинна бути оформлена шапка договору, який буде укладати повірений із третіми особами, адже в цьому випадку повірений виступає не від свого імені (на відміну від договору комісії), а від імені довірителя?

У договорі з третіми особами треба вказати і довірителя (як сторону договору), і повіреного (як уповноваженого договором доручення та довіреністю на укладання договору).

Наприклад, ТОВ «Веселка плюс» уклало з фізособою-підприємцем Табаркіним С. Н. договір доручення, згідно з яким він повинен укласти договори поставки продукції. Шапка цих договорів у даному випадку матиме такий вигляд:

«Товариство з обмеженою відповідальністю «Веселка плюс», у подальшому йменоване Постачальник, в особі фізособи-підприємця Табаркіна Сергія Миколайовича, який діє на підставі договору доручення від 07.11.16 р. № 7 і довіреності від 07.11.16 р. № 31, з однієї сторони, і приватне підприємство «Схід», у подальшому йменоване Покупець, в особі директора Соколова Тимура Мамедовича, який діє на підставі статуту, із другої сторони, уклали даний договір поставки про нижченаведене...».

Висновки

Договір доручення – один із найпоширеніших на практиці посередницьких договорів. Порядок укладання цього виду договору регламентується нормами гл. 68 ЦК. Договір укладається в простій письмовій формі і за бажанням сторін може бути засвідчений нотаріально. За договором доручення повірений зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. У договорі доручення потрібно чітко прописати предмет (тобто ті юридичні дії, які повинен виконати повірений), ціну, розмір і порядок виплати винагороди повіреному, а також строк дії.

______________________________

* Додаток до договору не наводиться.

Також читайте:

«Договір поруки: правові тонкощі»