• Швидкий пошук надійних рішень
    і практичної інформації

Uteka

Я шукаю...

Де шукати:

розширений пошук
Отримайте доступ до більше 2 мільйонів готових рішень, публікацій та оглядів
Оформити
передплату

Договір автотранспортного перевезення вантажів

Віта Василенко

26.08.2014 3067 1 1

Акценти цієї статті:

  • наведено особливості договору автотранспортного перевезення;
  • розглянуто права, обов'язки, відповідальність перевізника та вантажовідправника.

Договір автотранспортного перевезення вантажів часто використовується в господарській практиці. Послугами автоперевізників користуються і підприємства, і підприємці, які займаються різними видами діяльності.

Питання, пов'язані з перевезенням вантажів автомобільним транспортом, регламентуються:

  • гл. 64 Цивільного кодексу (далі – ЦК);
  • гл. 32 Господарського кодексу (далі – ГК);
  • Законом від 05.04.01 р. № 2344-IІІ «Про автомобільний транспорт» (далі – Закон № 2344);
  • Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу від 14.10.97 р. № 363 (далі – Правила № 363);
  • Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів від 19.05.56 р.

Загальне визначення договору перевезення вантажів наведено в ч. 1 ст. 909 ЦК і ч. 1 ст. 307 ГК: це договір, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж у пункт призначення і видати його особі, яка має право на отримання вантажу (отримувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажів автомобільним транспортом укладається в письмовій формі і повинен містити такі обов'язкові умови (ст. 638, 909 ЦК; ст. 307 ГК; ст. 50 Закону № 2344):

  • найменування і місцезнаходження сторін;
  • найменування і кількість вантажу, його упаковка;
  • умови і строк перевезення;
  • місце і час навантаження і розвантаження;
  • вартість перевезення;
  • інші умови, погоджені сторонами.

У кінці статті ми наводимо фрагмент договору про перевезення вантажів, у якому відображено його основні моменти. Але хочемо звернути вашу увагу на те, що наведений текст може змінюватися або доповнюватися залежно від конкретних обставин і домовленостей перевізника й вантажовідправника (замовника). Також при укладенні договору можна повністю або частково використовувати примірні договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом, що є додатком до Правил № 363.

Сторони договору, їх права та обов'язки

Як ми вже згадали, сторонами договору перевезення вантажів є (ст. 909 ЦК, ст. 307 ГК, розд. 1 Правил № 363):

  • перевізник – особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом;
  • вантажовідправник (замовник) – фізична або юридична особа, яка надає перевізникові вантаж для перевезення. Це може бути власник (володілець) вантажу або інша особа, у якої вантаж знаходиться на законних підставах, наприклад на підставі договору доручення або комісії, укладеного із власником;
  • вантажоотримувач – фізична або юридична особа, яка здійснює прийняття вантажів, розвантаження транспортних засобів та оформляє товарно-транспортні документи.

Взаємні права та обов'язки перевізника і замовника вказуються з урахуванням вимог до перевезення кожного виду вантажу, установлених Правилами № 363 і домовленостями сторін. Обсяг взаємних прав та обов'язків, які сторони побажають передбачити в договорі, не обмежений, але при цьому до договору необхідно включити права та обов'язки перевізника і замовника, установлені ст. 51, 52 Закону № 2344.

Перед підписанням договору про перевезення вантажу замовникові слід переконатися, що перевізник надає транспортні послуги на законних підставах. Акцентуємо вашу увагу на тому, що послуги з перевезення небезпечних вантажів підлягають ліцензуванню (п. 25 ст. 9 Закону від 01.06.2000 р. № 1775-ІІІ). Перелік небезпечних вантажів визначено ст. 1 Закону від 06.04.2000 р. № 1644-III. Тому рекомендуємо вказати як невід'ємний додаток до договору про перевезення небезпечних вантажів копію ліцензії перевізника.

Обсяг перевезень

Договір про перевезення вантажів може бути укладено на одне перевезення (разовий договір), а в разі потреби систематичних перевезень – на тривалий період (довгостроковий договір).

За довгостроковим договором перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а замовник передавати для перевезення вантаж в узгодженому обсязі. Тому у довгостроковому договорі перевезення вантажу крім іншого треба вказати обсяги, строки та інші умови надання транспортних засобів і передачі вантажу для перевезення, а також порядок розрахунків між сторонами (ст. 914 ЦК, ст. 307 ГК).

Як правило, у договорі сторони визначають типи, вантажопідйомність, кількість та інші характеристики автомобілів, необхідних для виконання перевезень вантажів залежно від обсягу й характеру перевезень (наприклад, наявність спеціального обладнання для перевезення легкових автомобілів, наявність холодильного обладнання для перевезення продуктів харчування). Кількість вантажу може визначатися як у тоннах (або в інших одиницях виміру), так і за вантажними місцями.

При систематичних перевезеннях конкретна кількість вантажу, місце його навантаження/вивантаження тощо в довгостроковому договорі найчастіше не вказується, а визначається в заявці на перевезення, яка є додатком до договору і його невід'ємною частиною.

У договорі сторони можуть установлювати додаткові вимоги до оформлення товарно-транспортних документів і заявок на перевезення вантажів. Основні вимоги до складання і форма товарно-транспортної накладної (ТТН) затверджені спільним наказом Мінтрансу і Мінстату від 29.12.95 р. № 488/346. Зразок міжнародної автодорожної ТТН за формою КДПГ (CMR) наведено в додатку 1 до листа ДПАУ від 20.02.97 р. № 16-2217/10-1300. Форму заявки на перевезення вантажів ви знайдете в додатку 4 до Примірного договору, наведеного в додатку 1 до Правил № 363.

Зазначимо, що перевізник має право відмовитися від перевезення вантажу у випадках, передбачених ст. 52 Закону № 2344, у тому числі якщо товарно-транспортні документи замовника не відповідають погодженим сторонами вимогам.

Також перевізник має право отримати від замовника відшкодування в разі пошкодження транспортного засобу з вини замовника (ст. 52 Закону № 2344).

Навантаження і розвантаження

Загальні вимоги надання транспортних засобів і пред'явлення вантажу до перевезення визначено в ст. 917 ЦК і ст. 308 ГК. Так, перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження в строк, установлений договором, а замовник (вантажовідправник) зобов'язаний у встановлений строк пред'явити вантаж, що підлягає перевезенню. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він непридатний для перевезення цього вантажу.

У свою чергу, перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, наданого в тарі та/або упаковці, які не відповідають установленим у договорі вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу (ст. 52 Закону № 2344).

Навантаження (розвантаження) вантажу здійснюється транспортною організацією або вантажовідправником (вантажоотримувачем) за домовленістю сторін, яку вони закріпили в договорі (ст. 918 ЦК). У договорі також визначаються строки навантаження (розвантаження) вантажу, щоб уникнути необґрунтованих простоїв транспортного засобу, та способи і засоби навантаження/розвантаження (механічні або немеханічні).

Оплата послуг перевезення

Договір перевезення вантажів є оплатним договором, якщо інше не встановлене законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 916 ЦК, ст. 311 ГК). У договорі сторони визначають розмір, строки і порядок оплати послуг перевезення. При розрахунку провізної плати за основу можна взяти, наприклад, ціну перевезення однієї тонни вантажу, кілометра пробігу, машино-години (час використання автомобіля) тощо.

Остаточний розрахунок за перевезення здійснюється замовником на підставі рахунка, виставленого перевізником, та інших товарно-транспортних документів (ТТН, дорожніх листів тощо). Тому
в договорі радимо чітко вказати строки надання перевізником рахунка на оплату і строки, у які замовник повинен оплатити послуги перевізника.

Перевізник має право притримати переданий йому для перевезення вантаж для забезпечення внесення провізної плати, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами або не випливає із суті зобов'язання (ч. 4 ст. 916 ЦК).

Строк доставки вантажу

Перевізник зобов'язаний доставити вантаж у пункт призначення у строк, установлений договором, а якщо в договорі строк не вказано – у розумний строк. Вантаж, який не видано отримувачеві на його вимогу протягом 30 днів після закінчення строку його доставки (якщо триваліший строк не встановлено договором), вважається втраченим. Якщо ж після закінчення зазначених строків вантаж буде передано отримувачеві, останній повинен його прийняти і повернути перевізникові суму, виплачену йому за втрату вантажу, якщо інше не встановлене договором (ст. 919 ЦК).

Важливий нюанс: якщо строк доставки вантажу припадає на неробочий день (вихідний або свято), то в договорі варто передбачити обов'язок замовника забезпечити прийняття вантажу в такий день вантажоотримувачем.

За загальними правилами, передбаченими ст. 923 ЦК і ст. 313 ГК, у разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати другій стороні збитки, заподіяні порушенням строку перевезення, і штрафи за прострочення в доставці вантажу, якщо інші форми відповідальності не встановлено договором.

Відповідальність перевізника і замовника

Перевізник зобов'язаний не тільки доставити вантаж у пункт призначення, але й забезпечити його схоронність. Відповідальність перевізника за схоронність вантажу визначена в ст. 924 ЦК і ст. 314 ГК, зокрема перевізник несе відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу в розмірі фактичного збитку, якщо не доведе, що це відбулося не з його вини. Замовник має право отримати компенсацію відповідно до законодавства за пошкодження або сування вантажу, часткову або повну його втрату чи несвоєчасність доставки (ст. 51 Закону № 2344).

Приклад

ТОВ прийняло до перевезення від ПАТ п'ять опломбованих дерев'яних ящиків із запчастинами для агрегатів електронасосних, загальною вартістю 96 268 дол. США, що підтверджено міжнародною товарно-транспортною накладною за формою CMR, і зобов'язалося доставити вказаний вантаж вантажоотримувачу. Перевезення здійснювалося автомобілем ГАЗ під керуванням водія Лещенка С. А. До моменту передачі вантажу вантажоотри-увачу водієм Лещенком було виявлено факт відсутності одного ящика запасних частин до агрегату електронасосного, вартістю 30 360 дол. США. Унаслідок втрати вантажу ПАТ було заподіяно збитки. ТОВ визнало факт втрати частини вантажу, проте проти вимог ПАТ про відшкодування заподіяних збитків заперечувало. Постановою ВГСУ від 13.08.13 р. (ЄДРСР, реєстр. № 33080256) на підставі ст. 924 ЦК із ТОВ стягнуто на користь ПАТ суму збитків у розмірі вартості втраченого вантажу, оскільки ТОВ не надало доказів того, що вантаж втрачено не з його вини.

У разі коли перевізник не надав транспорт для перевезення вантажу або замовник не пред'явив вантаж для перевезення, сторона несе відповідальність, установлену договором (ст. 921 ЦК).

Відповідальність перевізника за прострочення в доставці також установлюється договором (ст. 923 ЦК, ст. 313 ГК). Відповідальність може бути у вигляді відшкодування збитків, понесених замовником, у вигляді штрафів або в інших формах, установлених договором.

Найоптимальніший варіант – чітко прописати в договорі відповідальність як перевізника, так і замовника із зазначенням розміру окремо неустойки (штрафу або пені) й окремо відшкодування збитків.

До вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, застосовується позовна давність в один рік (ч. 3 ст. 925 ЦК). При цьому претензійний порядок вирішення спорів є обов'язковим. Порядок пред'явлення претензій установлено ст. 6–8 Господарського процесуального кодексу. Позов до перевізника замовник може пред'явити в разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неотримання від перевізника відповіді на претензію в місячний строк (ч. 2 ст. 925 ЦК). Водночас недотримання досудового претензійного порядку вирішення спору на практиці не позбавляє ні перевізника, ні замовника прав звернутися до суду (рішення Конституційного Суду від 09.07.02 р. № 15-рп/2002).

ВИСНОВКИ

При складанні договору перевезення вантажів автомобільним транспортом перевізникові і замовникові (вантажовідправнику або вантажоотримувачу) слід ураховувати специфіку господарської діяльності партнера, характер вантажів, що перевозяться. Пильну увагу треба приділяти деталям, адже від цього залежатиме реальне виконання договору і можливість захистити свої права в разі їх порушення

ЗРАЗОК

Договір про перевезення вантажів автотранспортом

<...>

1. Предмет Договору

1.1. Перевізник приймає на себе зобов'язання з перевезення вантажів Замовника (легкових автомобілів) у порядку і на умовах, визначених цим Договором, а Замовник зобов'язується виплатити Виконавцеві за перевезення вантажів передбачену цим Договором плату.

1.2. Обсяги планованих перевезень Сторони щомісячно погоджують у додатках (1) до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.

1.3. На кожну партію вантажу Сторони погоджують заявку, у якій фіксуються:

· найменування і кількість вантажу;

· строки відправлення і доставки вантажу;

· напрями, маршрут, відстані перевезення.

Заявки на кожен рейс погоджуються сторонами засобами факсимільного або електронного зв'язку і є невід'ємною частиною цього Договору.

1.4. Перевезення повинні здійснюватися транспортом, спеціально обладнаним для перевезення легкових автомобілів.

ВІД РЕДАКЦІЇ

(1) Додатки не публікуються.

2. Права та обов'язки Замовника

2.1. Замовник має право отримати від перевізника компенсацію за пошкодження або псування вантажу, часткову або повну його втрату або несвоєчасність доставки.

2.2. Замовник приймає на себе такі обов'язки:

2.2.1. Забезпечити Перевізника планованим обсягом перевезень на місяць, указаним у додатках до цього Договору.

2.2.2. Надати вантаж для навантаження в строки та обсягах, указаних у заявках на кожну партію.

2.2.3. Оформити всі товарно-супровідні документи та організувати інформаційний супровід вантажу на всьому шляху проходження.

2.2.4. Оплатити надані Перевізником послуги перевезення в строк і в повному обсязі згідно з п. 4.1, 4.2 цього Договору.

2.2.5. Виконувати обов'язки, передбачені ст. 51 Закону від 05.04.01 р. № 2344-IІІ «Про автомобільний транспорт».

3. Права та обов'язки Перевізника

3.1. Перевізник користується правами, передбаченими діючим законодавством.

3.2. Перевізник зобов'язаний:

3.2.1. Здійснити перевезення вантажу, передбачене Договором, додатком до Договору і заявкою, у строк і своїми коштами.

3.2.2. Доставити вантаж цілим і неушкодженим у місце, указане в заявці, і передати Отримувачеві вантаж, указаний Замовником у заявці.

Факт отримання вантажу, його кількість і найменування, а також стан вантажу фіксується в акті приймання-передачі, підписаному Перевізником й Отримувачем вантажу.

3.2.3. Надавати Замовникові протягом трьох днів усі документи, що підтверджують виконання заявки, у тому числі підготувати акт приймання-передачі наданих послуг перевезення.

3.2.4. Здійснювати заправлення і ремонт транспортних засобів, використовуваних для перевезення вантажу Замовника, за свій рахунок.

3.2.5. Виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством.

4. Вартість послуг і порядок розрахунків

4.1. Вартість послуг, що надаються за цим Договором, визначається в додатку до цього Договору, який є його невід'ємною частиною, виходячи з погодженого Сторонами обсягу перевезень на місяць.

4.2. Розрахунки за надані послуги здійснюються Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Перевізника протягом 5 (п'яти) банківських днів із моменту надання товарно-транспортних накладних або інших документів, що підтверджують надання Перевізником послуг перевезення.

4.3. Тариф на перевезення вантажів, погоджений Сторонами в додатках до цього Договору, підлягає перегляду у зв'язку зі змінами цін або інших істотних умов на ринку перевезень за угодою між Сторонами та оформляється додатковою угодою до цього Договору.

5. Відповідальність Сторін

5.1. Перевізник несе відповідальність за схоронність вантажу, що перевозиться, із моменту його прийняття до перевезення і до моменту передачі Отримувачеві вантажу. У разі псування або втрати вантажу з вини Перевізника останній зобов'язаний відшкодувати Замовникові збиток у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу або вантажу, якого не вистачає, а за псування – у розмірі прямого дійсного збитку, включаючи втрату товарного вигляду, протягом 30 днів із моменту визначення розміру збитку. У випадку якщо Сторони не досягнуть згоди щодо розміру заподіяного збитку, для визначення суми збитку залучається незалежний експерт, послуги якого оплачуються за рахунок винуватця.

5.2. За прострочення оплати послуг або несвоєчасне виконання п. 4.2 Замовник зобов'язаний сплатити Перевізникові за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,3 % від суми заборгованості на день нарахування пені, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент обчислення пені.

5.3. Перевізник не несе відповідальності за схоронність вантажу, якщо доведе, що втрата, недостача, пошкодження або знищення вантажу відбулися внаслідок обставин, яким Перевізник не міг запобігти або усунення яких від нього не залежало.

6. Строк дії Договору та інші умови

6.1. Цей Договір носить довгостроковий характер, набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і діє по 31 грудня 2014 року включно.

<...>

Коментарі до матеріалу

Відсортовано: по часу за популярністю

Всього коментарів 1

Оформити передплату на розділ «Комерція»

Надійні рішення з бухобліку, податків та права

2268 грн. / рік

Купити

Кращі матеріали

Договір автотранспортного перевезення вантажів