Як створити штучну водойму

Для кого ця стаття: для сільгосппідприємств, які бажають створити на власній або орендованій земельній ділянці штучну водойму (ставок).

Із цієї статті ви дізнаєтеся: як утворити штучну водойму та до яких органів необхідно для цього звертатися.

У цій консультації ви знайдете відповіді на запитання, які надійшли до редакції, а саме:

1. Які документи складаються (є необхідними) при створенні штучних водойм? Які органи та/або організації, підприємства уповноважені їх надавати/складати?
2. Які науково обґрунтовані заходи вживаються перед спорудженням штучних водойм?
3. Чим відрізняється гідрологічний режим між природними та штучними водоймами?

Що таке штучна водойма

Перед тим як розповісти про правове регулювання процедури створення штучних водойм, необхідно з’ясувати, що таке штучна водойма з точки зору права. У цьому питанні слід керуватися не тільки визначеннями, наведеними в ст. 1 Водного кодексу (далі – ВК), але й іншою термінологією із державних стандартів.

Ураховуючи наявність у законодавстві різних визначень одних і тих же понять, у кожному випадку використання певного поняття слід з’ясовувати, якому визначенню надати перевагу. Дефініція із ст. 1 ВК, навіть з огляду на вищу силу цього акта, не завжди пріоритетна, оскільки має автономне значення, що випливає із формулювань, застосованих у самому ВК (ст. 1 починається словами: «У цьому Кодексі вживаються такі терміни: ...»).

Коли ми говоримо про штучні водойми, вочевидь, маємо на увазі водний об’єкт. Згідно зі ст. 1 ВК водний об’єкт – це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Отже, у розумінні ВК водним об’єктом є лише такий об’єкт, де зосереджені води, включені «до складу природних ланок кругообігу води«. Найбільш поширеними штучними водоймами є ставки, водосховища та канали. Про створення саме цих об’єктів ми й розповімо нижче.

Правове регулювання

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Земельного кодексу (далі – ЗК) власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Ця норма не містить вимог до форми власності земельної ділянки, у межах якої дозволяється створювати штучну водойму. Тому, на наш погляд, слід керуватися загальним положенням ч. 1 ст. 59 ЗК, згідно з яким землі водного фонду можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Отже, створювати штучні водойми можна на земельних ділянках як державної і комунальної, так і приватної власності.

Розглянемо порядок реалізації права власників приватних земельних ділянок, що належать до категорії земель водного фонду, на створення в їхніх межах штучних водойм.

Порядок створення штучних водойм

Єдиного комплексного порядку (процедури), який регламентує створення штучних водойм для особистих потреб суб’єктів приватного права, не існує, є лише окремі вимоги до різних аспектів такої діяльності, врегульовані різними законами та нормативно-правовими актами. Зупинимося на них докладніше.

Юридичним фактом, який дає право розпочати створення штучної водойми, можна вважати прийняття рішення уповноваженого органу, згідно з яким надається дозвіл на здійснення відповідної діяльності.

Дозвіл місцевих рад

Створення на річках та в їхніх басейнах штучних водойм та водопідпірних споруд, що впливають на природний стік поверхневих і стан підземних вод, допускається лише з дозволу місцевих рад (ст. 82 ВК). Такий дозвіл повинен погоджуватися з обласними, Київською, Севастопольською міськими держадміністраціями, органом виконавчої влади АР Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, Держводагентством і Держгеонадрами.

При видачі дозволу ці органи вивчають інформацію, що міститься в Державному земельному кадастрі, зокрема про наявність суміжних сформованих земельних ділянок, установлені обмеження їх використання, сервітути, цільове призначення тощо. Така інформація може вплинути на рішення щодо можливості та обґрунтованості створення штучної водойми в певному місці.

Крім того, передбачається, що при цьому необхідно проаналізувати та спрогнозувати, чи не призведе відповідна діяльність до порушення прав суміжних землевласників (землекористувачів) в частині правомірного використання їхніх ділянок за цільовим призначенням. Таке порушення може бути безпосереднім (наприклад, затоплення частини сусідньої ділянки в разі створення штучної водойми) або опосередкованим (зокрема, поширення на сусідню ділянку певних обмежень, як-от: заборона провадження певних видів діяльності в прибережній захисній смузі новоствореної водойми).

Дозволи інших органів

Відповідно до п. 3 Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду, затвердженого постановою КМУ від 12.07.05 р. № 557 (далі – Порядок № 557), дозвіл надає:

• у разі проведення робіт на землях водного фонду в межах прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів, у внутрішніх морських водах, лиманах і територіальному морі – Мінприроди;
• у разі проведення на землях водного фонду днопоглиблювальних робіт, робіт із прокладення кабелів, трубопроводів та інших комунікацій (крім вищевказаних робіт) – Держводагентство за погодженням з Мінприроди.

Експертиза, оцінка та меліорація

Державна екологічна експертиза є обов’язковою у випадках, якщо на штучних водоймах планується створення водопідпірних споруд. Згідно з п. 22 Переліку видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою КМУ від 28.08.13 р. № 808, такі об’єкти відносяться до об’єктів підвищеної екологічної небезпеки. А відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону від 09.02.95 р. № 45/95-ВР «Про екологічну експертизу» для таких об’єктів державна екологічна експертиза є обов’язковою.

Водночас для забезпечення екологічної безпеки під час розміщення, проектування і будівництва нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об’єктів, пов’язаних з використанням вод, здійснюється оцінка впливу на довкілля у порядку, визначеному Законом від 23.05.17 р. № 2059-VIII (далі – Закон № 2059).

Така оцінка є обов’язковою у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, передбаченої ч. 2 і 3 ст. 3 Закону № 2059, причому ще до прийняття цього рішення. До планової діяльності, зокрема, відноситься сільськогосподарське та лісогосподарське освоєння, рекультивація та меліорація земель (управління водними ресурсами для ведення сільського господарства, у тому числі із зрошуванням і меліорацією) на територіях площею 20 га і більше або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах на площі 5 га і більше, будівництво меліоративних систем та окремих об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем.

Крім того, додаткове правове регулювання поширюється на створення меліоративних систем – каналів. Такі проекти регулюються Законом від 14.01.2000 р. № 1389-XIV «Про меліорацію земель» (далі – Закон № 1389). У цьому випадку законодавство вимагає прогнозування екологічних наслідків будівництва та функціонування меліоративної системи. Організаційно-правовою основою проведення меліорації земель є науково обґрунтовані державні цільові, міждержавні та місцеві (республіканська, обласні, районні, сільські, селищні, міські) програми меліорації земель, а також виробничі програми окремих суб’єктів господарювання (ст. 19 Закону № 1389).

Також мають бути передбачені заходи з охорони компонентів навколишнього природного середовища, що знаходяться в межах меліоративних систем і на прилеглих землях та у можливих зонах впливу – ґрунти і надра, поверхневі та підземні води, атмосферне повітря, рослинний і тваринний світ, рибні запаси, природні ландшафти, природно-заповідний фонд України, водно-болотні угіддя міжнародного значення, а також території, що підлягають особливій охороні.

Проектна документація на проведення меліорації земель повинна містити матеріали оцінки впливу на довкілля і довідку про екологічні наслідки запроектованої діяльності. Проектні рішення мають забезпечувати оптимально збалансоване врахування раціонального використання природних ресурсів та ефективної охорони навколишнього природного середовища (ст. 31 Закону № 1389).

Отримання спецдозволу

Порядком № 557 установлюються певні обмеження щодо недопущення негативних наслідків проведення таких робіт через порушення прав суміжних землевласників (землекористувачів) на користування належних їм земельних ділянок за відповідним цільовим призначенням.

Так, відповідно до п. 4 Порядку № 557 дозвіл видається за умов недопущення:

• порушення стійкості прибережних схилів (берегообвали, ерозійні та зсувні процеси, осідання);
• зосередження будь-яких забруднюючих речовин, сміття, деревини тощо;
• утворення перетинів водних потоків;
• перекриття течії води через водопропускні споруди різних типів та прогони мостів;
• затоплення та підтоплення прибережних територій.

Для отримання дозволу суб’єкт господарювання подає заяву до відповідного органу, уповноваженого його видавати, додаючи до неї (п. 5 Порядку № 557):

• засвідчені юрособою копії установчих документів (для юросіб);
• засвідчені фізособою-підприємцем копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків – фізичної особи, крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті (для фізосіб-підприємців);
• проект на проведення робіт на землях водного фонду, що містить розділ про оцінку впливу на навколишнє природне середовище (крім проведення робіт, пов’язаних з експлуатаційним днопоглибленням на внутрішніх підхідних, судноплавних каналах та портових акваторіях, з метою підтримання заданих навігаційних габаритів), погоджений з Мінприроди, Держводагентством та Держгеонадрами.

Видача дозволу погоджується (п. 5 Порядку № 557):

• з органами місцевого самоврядування;
• Держгеокадастром – у разі проведення робіт на землях водного фонду в межах прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів, у внутрішніх морських водах, лиманах і територіальному морі) або його територіальними органами – у разі проведення робіт на інших землях водного фонду;
• Держрибагентством – у разі проведення робіт на рибогосподарських водних об’єктах;
• територіальними органами Держлісагентства – у разі проведення робіт у лісах на землях водного фонду;
• Мінінфраструктури – у разі проведення робіт в межах судноплавних шляхів загального користування, судноплавних шлюзів та портових гідротехнічних споруд.

Зауважимо, що окремого регулювання процедури створення таких проектів чинне законодавство не містить. Крім того, роботи з архітектурної діяльності та проектування на сьогодні не ліцензуються (п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону від 02.03.15 р. № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності»). Тому суб’єкт будівництва може замовити такий проект на умовах підряду в будь-якій проектній організації, у складі якої працюють відповідні фахівці, які пройшли відповідну кваліфікаційну атестацію (сертифіковані).

Облік та паспортизація

В Україні ведеться державний облік поверхневих вод та водокористування. Тож усі дані про водні об’єкти вносяться до Державного водного кадастру (ст. 24–28 ВК).

Паспортизація водного об’єкта є необхідною лише в разі надання водних об’єктів у користування на умовах оренди, яка можлива за наявності паспорта водного об’єкта (ст. 51 ВК). Порядок розроблення паспорта водного об’єкта та його форма встановлюються наказом Мінекології від 18.03.13 р. № 99.

Гідрологічний режим водних об’єктів

Тут необхідно відразу зазначити, що гідрологічний режим водних об’єктів не є предметом правового регулювання, а є предметом вивчення науково-практичної дисципліни – гідрології.

Що стосується гідрологічного режиму природних і штучних водойм, то ВК (ст. 1) відносить будь-які ставки, навіть якщо вони утворилися природним шляхом, до штучних водойм (ставок – штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн м³), тому їх гідрологічний режим не має відрізнятися.

Висновки

Нормами ЗК питання створення штучних водойм на території земельних ділянок, що відносяться до категорій, відмінних від категорії земель водного фонду, не регулюється. Тому на практиці здійснення цієї процедури досить складне, але все-таки можливе. У цьому випадку можна розраховувати лише на застосування аналогії закону: керуватися порядком створення штучних водойм, передбаченим законодавством для земель водного фонду.

Дозвіл на створення штучних водойм мають надавати місцеві ради за погодженням із відповідними органами виконавчої влади. А приступати до створення штучної водойми можна лише за наявності спеціального дозволу на проведення робіт на землях водного фонду.