Облік переоцінки та зміни корисності основних засобів на сільгосппідприємстві

У процесі господарської діяльності вартість основних засобів (далі – ОЗ), за якою вони відображаються в бухобліку та фінзвітності, може втратити реальну справедливу величину. Щоб привести залишкову вартість об’єктів у відповідність до ринкової (справедливої) вартості, проводиться їх переоцінка. Про те, як вона здійснюється, ідеться в п. 16–21 П(С)БО 7. Якщо справедлива вартість об’єкта більша за його залишкову вартість, ідеться про дооцінку, в іншому разі – про уцінку активу. Причому дооцінки та уцінки можуть чергуватися: один об’єкт може бути спочатку дооцінено, а через деякий час уцінено, і навпаки.

Розглянемо ключові правила переоцінки, передбачені П(С)БО 7.

1. Згідно з п. 16 П(С)БО 7 переоцінка об’єкта ОЗ проводиться в разі, якщо його залишкова вартість суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу.

П(С)БО 7 не містить вказівок щодо конкретних меж суттєвості для переоцінки 03, які можна було б застосовувати на підприємстві. Водночас у пп. 2.20.1 Методрекомендацій № 635 зазначено, що кількісний критерій суттєвості відхилення залишкової вартості необоротних активів від їх справедливої вартості доцільно визначити в діапазоні до 10 % справедливої вартості активу. А в абзаці другому п. 34 Меторекомендацій № 561 рекомендується за поріг суттєвості для проведення переоцінки або відображення зменшення корисності об’єктів ОЗ приймати величину, що дорівнює 1 % чистого прибутку (збитку) підприємства, або величину, що дорівнює 10%-вому відхиленню залишкової вартості об’єктів ОЗ від їх справедливої вартості».

Тож підприємство самостійно визначає критерій суттєвості для переоцінки ОЗ, фіксуючи це у своєму наказі про облікову політику підприємства (п. 2.1 Методрекомендацій № 635).

2. У разі переоцінки об’єкта ОЗ на цю саму дату обов’язково переоцінюють усі об’єкти групи ОЗ, до якої належить такий об’єкт. Причому в цьому випадку не важливо, наскільки їх залишкова вартість відрізняється від справедливої.