Строки позовної давності для списання безнадійної заборгованості

Закінчення строку позовної давності – одна з найбільш застосовуваних на практиці підстав для списання безнадійної заборгованості.

Позовна давність – це встановлений законом строк, протягом якого юридичні та фізичні особи мають право звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу, далі – ЦК).

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК строк позовної давності обчислюється із дня, коли сторона дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Загальні правила застосування строків позовної давності викладено в гл. 19 ЦК (ст. 256–268). Також при цьому треба керуватися нормами гл. 18 ЦК.

Зазначимо, що строки позовної давності можуть збільшуватися, перериватися, призупинятися (див. докладніше в «Визначаємо строки позовної давності для списання безнадійної заборгованості»).

Безнадійною може бути визнана заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності. Тоді вона може бути списана за правилами бухобліку (пп. 14.1.11 Податкового кодексу). Тобто, щоб мати право визнати заборгованість безнадійною для її списання, слід розуміти, що таке позовна давність і скільки вона триває за тими або іншими зобов’я­зан­нями.

Наприклад, 04.01.21 р. контрагенти уклали договір позики на 12 місяців. Строк позики обчислюється із дня видання коштів позичальникові, що підтверджується розпискою позичальника в отриманні грошей. Гроші були видані та оформлені розпискою 12.01.21 р. У цьому випадку строк позовної давності почне перебіг із 13.01.22 р.

Таке продовження зсуває і строк визнання заборгованості безнадійною. Якщо строк позовної давності (3 роки) у частині дебіторської/кредиторської заборгованості повинен був минути в період карантину, то він продовжується. Тобто в наведеному нами прикладі період карантину не зараховується до строку позовної давності. Цей строк почне перебіг тільки з 01.03.21 р. (якщо карантин не буде продовжений).

Вимоги, на які не поширюється строк позовної давності, перелічено в ст. 268 ЦК (наприклад, вимоги, що виникають з особистих немайнових прав, вимоги вкладника до банку (фінустанови) про видання вкладу). Випадки, на які не поширюється позовна давність, можуть бути встановлені спеціальним законодавством. Так, строки давності не застосовуються в трудових правовідносинах до вимог щодо зарплати (ст. 233 КЗпП).

Спеціальні строки позовної давності