Визначаємо строки позовної давності для списання безнадійної заборгованості

Завершуємо рік: головні справи бухгалтера

Суть питання: у кінці року сільгосппідприємства проводять ревізію наявної заборгованості за господарськими договорами. Одна з найпоширеніших підстав для списання безнадійної заборгованості – закінчення строку позовної давності. Однак, щоб правильно обчислити цей строк, потрібно знати безліч юридичних тонкощів. Крім того, треба враховувати, що з уведенням карантину строки позовної давності продовжуються. У консультації ми докладно розповімо про основні правила, яких слід дотримуватися під час списання безнадійної заборгованості у зв’язку із закінченням строків позовної давності.

Види строків давності

Правила обчислення строку давності викладено в гл. 19 Цивільного кодексу (далі – ЦК). Згідно зі ст. 256 ЦК позовна давність – це встановлений законом строк, протягом якого юридичні та фізичні особи мають право звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або інтересу.

Розрізняють два види строків позовної давності:

• загальний, який становить 3 роки (ст. 257 ЦК);
• спеціальні, установлені різними нормами ЦК та іншими законодавчими актами (див. таблицю).

Найбільш часто використовувані спеціальні строки позовної давності

На які вимоги не поширюються строки позовної давності?

Усі ці випадку перелічено в ст. 268 ЦК. Це, наприклад, вимоги, які виникають з особистих немайнових прав, вимоги вкладника до банку (фінустанови) про видання вкладу.

Обчислення строку позовної давності

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК строк позовної давності обчислюється із дня, коли сторона дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Припустимо, 01.03.20 р. контрагенти уклали договір позики на 12 місяців. Строк позики обчислюється із дня видання коштів позичальникові, що підтверджується розпискою позичальника в отриманні грошей. Гроші були видані та оформлені розпискою 10.03.20 р. У цьому випадку строк позовної давності почне перебіг із 11.03.21 р.

Порядок визначення закінчення цього строку встановлено ст. 254 ЦК. Так, строк позовної давності, установлений:

• у роках – закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Наприклад, якщо за договором 3-річний строк почався 01.02.17 р., то він минув 01.02.20 р.;
• у місяцях – закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Наприклад, якщо перебіг 6-місячного строку починається 5 березня, то закінчується 5 вересня.

Продовження строків позовної давності на період карантину

Законом від 30.03.20 р. № 540-IX визначено, що на час дії карантину (на сьогодні він продовжений до 28.02.21 р.) строки загальної та спеціальної позовної давності, передбачені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК і ст. 269, 322 Господарського кодексу (далі – ГК), продовжуються. Тобто на період карантину продовжуються, наприклад, строки загальної та спеціальної позовної давності.

Відповідно таке продовження зсуває й строк визнання заборгованості безнадійною. Якщо строк позовної давності (3 роки) у частині дебіторської/кредиторської заборгованості повинен був минути в період карантину, то він продовжується.

Наприклад, строк позовної давності почав текти 20.09.17 р. Якби не карантин, він минув би 20.09.20 р. Однак період з 12.03.20 р. по 28.02.21 р. у строк позовної давності не входить. Покажемо, як його розрахувати в даній ситуації:

• з 20.09.17 р. по 11.03.20 р. (включно) минуло 2 роки 5 місяців і 20 днів;
• з 12.03.20 р. по 28.02.21 р. оголошено карантин (11 місяців 12 днів). До строку позовної давності цей період не входить;
• якщо карантин скасують 28.02.21 р., то строк позовної давності мине 10.09.21 р. (з 01.03.21 р. відраховуємо решту 6 місяців та 10 днів).

Збільшення, переривання, призупинення строку позовної давності

Чи можуть сторони договору змінити строк позовної давності?

Так, можуть. Це передбачено ст. 259 ЦК. Але зменшити строк позовної давності не вийде, змінити його можна тільки в бік збільшення.

Угода про зміну строку позовної давності повинна бути оформлена в письмовій формі та підписана сторонами договору. Оформити таку угоду можна шляхом включення до договору відповідного пункту. Якщо ж договір між сторонами вже укладено і в ньому не було умови про зміну строку позовної давності, це можна зробити пізніше, підписавши додаткову угоду до діючого договору.

Умова про збільшення строку позовної давності в договорі може бути сформульована так:

«9.1. Сторони дійшли згоди, що строк позовної давності щодо зобов’язань сторін за цим договором становить чотири роки».

У яких випадках строки позовної давності перериваються та як їх тоді правильно визначити?

Перелік випадків переривання строку позовної давності наведено в ст. 264 ЦК. Підставами для переривання строку є такі події:

1. Боржник учинив дії, які свідчать про визнання ним боргу або іншого свого обов’язку.

2. Кредитор подав до суду позовну заяву з вимогою виплатити частину заборгованості або позов до одного з декількох боржників.

Якщо перебіг строку був перерваний однією із цих подій, то строк починає обчислюватися заново, а час, який минув до моменту його переривання, у новий строк не зараховується.

Наприклад, строк оплати за договором минув 20.12.19 р., але оплата не була здійснена. Пред’явлену кредитором претензію боржник визнав 23.01.20 р. (дата відповіді на претензію). У такому випадку трирічний строк позовної давності за цією заборгованістю тепер потрібно обчислювати не з 20.12.19 р., а з 23.01.20 р.

Які дії боржника можуть свідчити про визнання ним боргу або іншому своєму обов’язку й служити підставою для переривання строку позовної давності?

У ЦК та інших нормативно-правових актах такі дії не зазначені. Але для цих цілей можна скористатися роз’ясненнями ВГСУ, наведеними в пп. 4.4.1 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.13 р. № 10. Згідно із цим підпунктом такими діями можуть бути:

• визнання боржником пред’явленої претензії;
• зміна договору, з якого випливає, що боржник визнає існування боргу, а також прохання боржника про таку зміну договору;
• письмове прохання боржника відстрочити сплату боргу;
• підписання боржником (уповноваженим на це посадовою особою боржника) разом із кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, за якою виник спір;
• письмове звернення боржника до кредитора з гарантією сплати боргу;
• часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або суми санкцій та ін.

Тобто складання акта звірки є підставою для переривання строків позовної давності?

Так, у такому випадку строки позовної давності перериваються. Однак урахуйте, що акт звірки набуде статусу документа, що підтверджує наявність заборгованості, тільки після його підписання представниками обох сторін. І тут важливу роль відіграють дати. Підписуючи акт звірки, указуйте в ньому дату. З дати підписання акта звірки обома сторонами новий 3-річний строк позовної давності починає обчислюватися заново.

Час, який минув до дати підписання акта звірки, у новий строк позовної давності не зараховується. Цей факт підтверджує й ДПС у м. Києві в листі від 08.04.16 р. № 8482/10/26-15-12-05-11.

У яких випадках строки позовної давності призупиняються?

Підстави, за яких перебіг строку позовної давності призупиняється, містяться в ст. 263 ЦК, а саме:

• пред’явленню позову перешкоджали обставини непереборної сили, наприклад, природні або соціальні явища (повінь, страйки і т. п.);
• закон передбачає відстрочення виконання зобов’язання (мораторій), наприклад, у разі порушення справи про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, що виникли до дня його введення;
• призупинено (на конкретний час або до прийняття нового акта) дію закону або іншого нормативно-правового акту, яким регулюються відповідні відносини;
• позивач або відповідач знаходиться в складі Збройних Сил України або в інших створених за законом військових формуваннях, які переведені на воєнний стан.

Із дня припинення вищезгаданих обставин перебіг строку позовної давності триває з урахуванням часу, який минув до його призупинення. У цьому й полягає основна відмінність переривання строку позовної давності від його призупинення. Якщо у випадку переривання позовної давності такий строк потрібно обчислювати заново, то у випадку призупинення весь час до призупинення включається в строк позовної давності.

Наприклад, строк позовної давності почав перебіг із 01.09.19 р., але з 01.11.19 р. по 31.12.19 р. відносно боржника діяли обставини непереборної сили (форс-мажор), підтверджені довідкою Торгово-промислової палати. До початку виникнення форс-мажору строк позовної давності становив 2 місяці. Після закінчення форс-мажору (з 01.01.20 р.) цей строк починає перебіг знову з урахуванням 2 місяців (з 01.09.19 р. по 30.10.19 р.). А період із 01.11.19 р. по 31.12.19 р. (2 місяці) не враховується. Також у строк позовної давності не включається період карантину.

З якого моменту слід обчислювати строк позовної давності: з моменту виконання роботи/надання послуги чи з моменту, який зазначено як строк оплати за договором?

За загальним правилом, визначеним у ч. 1 ст. 261 ЦК, перебіг строку позовної давності починається з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав. У даній ситуації такий строк слід обчислювати з моменту, зазначеного в договорі як строк оплати. Якщо, наприклад, останній день оплати припадає на 25.02.20 р., то строк позовної давності слід обчислювати з 26.02.20 р. Однак урахуйте, що період карантину з 12.03.20 р. до 28.02.21 р. у цей строк не потрапляє.

Зазначимо, що в цього правила є декілька винятків. Так, ст. 261 ЦК передбачено, що перебіг строку позовної давності починається:

• за вимогами про визнання недійсним правочину, учиненого під впливом насильства, – із дня припинення насильства (ч. 2);
• вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину – із дня, коли розпочалося його виконання (ч. 3);
• зобов’язаннями, строк виконання яких не визначено або визначено моментом вимоги, – із дня, коли в кредитора виникає право висунути вимогу про виконання зобов’язання (ч. 5);
• регресними зобов’язаннями – із дня виконання основного зобов’язання (ч. 6).

Як бути, якщо в договорі не зазначено строк оплати? З якого моменту в цьому випадку слід обчислювати строк позовної давності?

У цьому випадку потрібно керуватися нормами ч. 2 ст. 530 ЦК: якщо в договорі не зазначено конкретний строк виконання зобов’язання, то кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, а боржник зобов’язаний виконати вимогу в 7-денний строк із дня його пред’явлення.

Тобто строк позовної давності потрібно буде обчислювати починаючи із дня, що настає за цими 7 днями (тобто з 8-го дня).

Висновки

Загальний строк позовної давності становить 3 роки. Також законодавством установлено спеціальні строки позовної давності – скорочені або більш тривалі. На час дії карантину строки загальної та спеціальної позовної давності, передбачені ЦК і ГК, продовжуються (на сьогодні карантин продовжено до 28.02.21 р.). Якщо ж строки позовної давності минули до початку карантину (до 11.03.20 р.), то підстав для їхнього продовження немає.