Витрати на відрядження

Відрядження у сільгосппідприємствах: від А до Я

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Кодексу законів про працю працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку зі службовими відрядженнями.

Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати з найму житлового приміщення в порядку і розмірах, які установлюються законодавством.

Щоб не включати будь-які витрати на відрядження до оподатковуваного доходу платника податку, роботодавець насамперед має подбати про документи, що підтверджують зв’язок відрядження з його господарською діяльністю. Такими документами можуть бути:

• запрошення сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю роботодавця;
• укладений договір чи контракт;
• інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини;
• документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця.

Відповідно до пп. 170.9.1 ПК не є доходом платника податків – фізичної особи, яка перебуває в трудових відносинах зі своїм роботодавцем, або члена керівних органів підприємств, установ, організацій сума відшкодованих йому в установленому законодавством порядку витрат у межах фактичних витрат. Отже, такі суми відшкодувань не обкладаються ПДФО та військовим збором (далі – ВЗ). До них належать витрати на: