Аналіз ефективності використання кредитних ресурсів у сільському господарстві
Кредитні ресурси відіграють ключову роль у розвитку аграрної галузі. Проте в Україні гостро стоїть проблема неефективного використання кредитів у сільському господарстві. Це гальмує розвиток вітчизняного АПК і не дає змоги повною мірою реалізувати потенціал аграрного сектору економіки.
У цій статті ми проаналізуємо ефективність використання банківских ресурсів у сільському господарстві України, а також виявимо фактори, що впливають на кредитоспроможність і кредитну активність сільськогосподарських підприємств.
Поточний стан кредитування сільського господарства в Україні
За останні роки обсяги кредитування аграрної сфери значно зросли. У 2022 та 2023 роках сільгоспвиробники отримали фінансування агро від банків на суму 130 млрд гривень. Понад 50% таких залучених коштів припало на рослинництво, а на тваринництво — не більш як 30%. Це пов'язано з більш тривалими термінами окупності інвестицій у тваринництво.
Частка пільгових кредитів останніми роками становить близько 72%. Це позики під 5-9% річних на розвиток рослинництва, тваринництва, перероблювання. Такі програми реалізуються за підтримки держави та міжнародних фінансових організацій терміном від 1 року до 5 років.
Проблеми використання кредитних ресурсів у сільському господарстві
Попри зростання обсягів кредитування, сільгоспвиробники стикаються з низкою проблем, які знижують ефективність використання позикових коштів.
По-перше, висока вартість кредитів — до 20% річних у гривні. Це пов'язано з підвищеними ризиками кредитування аграрного сектору і створює величезне кредитне навантаження для більшості сільгосппідприємств. Хоча й варто зазначити, що НБУ працює над зниженням облікової ставки — за рік вона знизилася на 10 в.п. і поступово наближається до 16%.
По-друге, складні та тривалі процедури оформлення позик. Кредитний процес з поданням документів, бізнес-плану, їхнім аналізом і схваленням може займати від 2 тижнів до 3 місяців. Це не влаштовує багатьох сільгоспвиробників, яким потрібне оперативне фінансування в сезон посівної або збиральної.
По-третє, брак заставного забезпечення. Багато невеликих фермерських господарств і сільгоспкооперативів не можуть надати ліквідну заставу для отримання великих інвестиційних кредитів на розвиток. Їм доступне кредитування лише на невеликі суми під поручительство.
І нарешті, низький рівень фінансової грамотності багатьох сільгоспвиробників. Вони погано розуміють механізми кредитування, не вміють грамотно використовувати позикові кошти для розвитку бізнесу та оптимізації витрат. Це призводить до неефективного витрачання кредитів.
Шляхи підвищення ефективності використання кредитних ресурсів
Щоб поліпшити ситуацію, потрібен комплекс заходів як на рівні держави, так і самих сільгоспвиробників:
- Державі спільно з банками потрібно знизити середню вартість довгострокових кредитів для аграріїв до 10-15% річних у гривні. Це можна зробити коштом субсидування відсоткової ставки з міжнародної допомоги та грантів.
- Слід максимально спростити та прискорити банківський кредитний процес шляхом цифровізації та впровадження сучасних технологій оцінювання кредитоспроможності позичальників.
- Важливо розширити програми пільгового кредитування малого та середнього бізнесу в агросфері під програму 5-7-9% річних. Ці кошти мають надаватися на 7-10 років для реалізації інвестпроєктів. На сьогодні максимальний строк для залучення доступних кредитів обмежений 5 роками.
- Необхідно регулярно проводити навчання фермерів і керівників сільгосппідприємств основам фінансового менеджменту. Пояснювати механізми кредитування, можливості грамотного залучення позикових коштів для розвитку виробництва за мінімальних ризиків.
І, звісно, потрібні зміни в законодавстві для створення більш сприятливих умов кредитування малого та середнього агробізнесу, спрощення процедур і зниження витрат. Ці заходи в комплексі дадуть змогу якісно поліпшити використання кредитних ресурсів у галузі.
Світовий досвід кредитно-фінансового забезпечення суб'єктів аграрного сектору
У світі існує безліч прикладів успішного застосування кредитно-фінансових інструментів у сільському господарстві, які можна використовувати як відправну точку. Наприклад:
- У США діє система федеральних агентств із кредитування сільського господарства, таких як Farm Credit System, Farm Service Agency та Rural Development. Вони надають широкий спектр кредитних продуктів для різних цілей і категорій позичальників, а також здійснюють державну підтримку та регулювання кредитного ринку.
- У Німеччині діє система кооперативного банківського сектору, що складається з місцевих кооперативних банків (Volksbanken), регіональних центральних банків (Landesbanken) і спеціалізованих банків (DZ Bank, KfW Bank). Вона забезпечує високу доступність і низьку вартість кредитних ресурсів для сільськогосподарських підприємств, а також сприяє розвитку кооперативного руху в аграрному секторі.
В Індії діє система мікрофінансування сільського господарства, що базується на принципах самоврядування, самофінансування та самодопомоги. Ця система містить різні форми організації та участі сільських жителів у процесі кредитування, такі як самофінансовані групи (SHG), кооперативи, асоціації та фонди. Ці форми забезпечують доступ до мікрокредитів для малих фермерів, малозабезпечених сімей та інших вразливих груп населення. Вони також сприяють розвитку соціального капіталу, емповерменту та стійкості сільських спільнот.
Висновок
Використання кредитів — важливий важіль розвитку сільського господарства України. Однак для реалізації цього потенціалу необхідно на державному рівні розв'язувати проблему високої вартості довгострокових позик, спростити процедури кредитування, підвищувати фінансову грамотність аграріїв, а також впроваджувати успішні кейси інших країн. Комплекс таких заходів дасть змогу якісно поліпшити використання кредитних ресурсів і стане потужним імпульсом для розвитку вітчизняного агропромислового комплексу.
Коментарі до матеріалу