Отримайте доступ до більше 2 мільйонів готових рішень, публікацій та оглядів
Оформити
передплату

Калькулювання у тваринництві: основні правила

01.12.2016 4599 0 3


Із цієї консультації ви дізнаєтеся: про організаційні аспекти калькулювання продукції тваринництва.


Загальні положення

Калькулювання у тваринництві базується на загальних правилах, установлених П(С)БО 16, П(С)БО 30 та Методичними рекомендаціями із планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затвердженими наказом Мінагрополітики від 18.05.01 р. № 132 (далі – Методрекомендації № 132).

На сільськогосподарських підприємствах розрізняють планову, нормативну та фактичну собівартість.

Планова – це собівартість, що включає максимально допустимі затрати підприємства на виготовлення основної продукції, передбачені планом на майбутнє. Основою визначення планової собівартості є технологічні карти. На підставі переліку передбачених у картах технологічних процесів, нормативів витрат праці, матеріальних та інших ресурсів тощо можна визначити планову суму витрат виробництва, а також запланований вихід продукції (п. 4.3 Методрекомендацій № 132).

Нормативною вважається собівартість, визначена за допомогою нормативних значень. Її величина відображає рівень витрат за нормами. Як правило, на сільськогосподарських підприємствах нормативну собівартість застосовують для оцінки побічної продукції (гній, пташиний послід, шкури загиблих тварин на ін.) (п. 9.2 Методрекомендацій № 132 та додаток 2 до цих Методрекомендацій).

Фактична (виробнича) собівартість характеризує розмір фактичних затрат на виробництво основної продукції. Джерелом даних для визначення фактичної собівартості є витрати виробництва, обліковувані на відповідних аналітичних рахунках до субрахунка 232 «Тваринництво» за мінусом вартості незавершеного виробництва на кінець звітного періоду та вартості оприбуткованої побічної продукції.

Згідно з чинним законодавством фактична (виробнича) собівартість продукції тваринництва визначається після завершення звітного періоду (як правило, року). Тобто протягом року аграрії готову основну продукцію оприбутковують за плановою собівартістю, а під час складання звітних калькуляцій доводять її рівень до фактичної. Це пов’язано з тим, що до фактичної собівартості включають, крім основних виробничих витрат, ще й інші, загальну суму яких можна установити лише після завершення календарного року (зокрема, вартість кормів власного виробництва, робіт і послуг допоміжних виробництв, витрати на обслуговування та управління виробництвом, тобто загальновиробничі).

Підготовчі роботи до початку калькулювання

До початку складання звітних калькуляцій слід провести ряд підготовчих робіт:

  • перевірити повноту і правильність відображення витрат на вирощування та утримання відповідних груп тварин та птиці (докладно про облік таких витрат див. на с. 10 цього випуску). Особливу увагу слід звернути на повноту та правильність відображення калькуляційних різниць за допоміжними виробництвами, спожитими кормами власного виробництва, обґрунтованість розподілу загальновиробничих витрат;
  • перевірити повноту та правильність оприбуткування виробленої продукції в розрізі аналітичних рахунків;
  • провести інвентаризацію тварин та інвентарю тваринницьких ферм, перевірити достовірність відображення в обліку результатів такої інвентаризації (див. «Інвентаризація тварин на фермі»;
  • перевірити обґрунтованість списання на відповідні галузі та групи тварин витрат майбутніх періодів (зокрема, витрат на утримання літніх таборів);
  • перевірити правильність списання вартості поголів’я тварин, що загинуло. Зокрема, вартість тварин, що загинули внаслідок стихійного лиха або в результаті епізоотії, відносять на інші витрати звичайної діяльності (субрахунок 977). Вартість тварин, що загинули з інших причин (без сум, віднесених на матеріально відповідальних осіб), відображають за окремою статтею у складі витрат на утримання відповідних видів і груп тварин.

Послідовність калькулювання

Кожне підприємство самостійно розробляє та впроваджує систему калькулювання собівартості продукції. У разі якщо господарство працює в декількох галузях тваринництва, необхідно дотримуватися такої послідовності калькулювання:

1. Починати слід із продукції основного молочного стада ВРХ, оскільки молоко може використовуватися для відгодівлі інших груп або видів тварин. У такому разі наявність фактичної собівартості молока є необхідною передумовою для розрахунку фактичної собівартості груп тварин, на випоювання яких молоко витрачено.

2. Під час калькулювання собівартості продукції вирощування молодняку і відгодівлі тварин спочатку необхідно визначати фактичну собівартість приросту, а вже потім собівартість живої маси. Це пояснюється тим, що собівартість приросту є складовою частиною собівартості живої маси.

3. Під час визначення собівартості живої маси калькуляційні розрахунки треба проводити послідовно, починаючи з молодшої групи тварин.

4. Після визначення фактичної собівартості кожного виду тваринницької продукції визначають та відображають на рахунках обліку калькуляційні різниці.

Об’єкти калькулювання та калькуляційні одиниці

Об’єктами калькулювання у тваринництві є окремий вид основної та супутньої продукції (молоко, приплід, приріст живої маси, яйця та ін.). Побічна продукція (шкури тварин, що загинули, молоко у м’ясному скотарстві, гній та ін.) не калькулюється, а оцінюється в порядку, передбаченому в п. 11 П(С)БО 16 «Витрати», п. 9.2 Методрекомендацій № 132 та додатку 2 до них.

Зокрема:

  • гній, який підлягає внутрішньому використанню та/або реалізації, оцінюють за нормативно-розрахунковою вартістю, яка складається з витрат на його видалення, переміщення та сушіння;
  • шкури загиблих тварин – за реалізаційними цінами (у разі їх реалізації) чи цінами їх використання (у разі внутрішньогосподарського використання).

У таблиці наведемо номенклатуру об’єктів калькуляції та калькуляційні одиниці (одиниці виміру об’єкта калькулювання) найпоширеніших галузей тваринництва. Зазначені об’єкти та одиниці калькулювання можуть бути уточнені на підприємстві залежно від чисельності поголів’я тварин, а також технології та організації виробництва.

Об’єкти обліку та калькулювання в окремих галузях тваринництва

Об’єкти обліку виробничих витрат

Об’єкт калькулювання продукції

Одиниця калькулювання

1

2

3

ВРХ м’ясного напряму

Основне стадо (корови, бики-плідники, телята віком до 8 місяців)

Приплід

1 гол.

Приріст живої маси

1 ц

Худоба на вирощуванні та відгодівлі (телиці та бички старше 8 місяців, корови, бики-плідники, вибракувані з основного стада)

Приріст живої маси

1 ц

Жива маса

ВРХ молочного напряму

Основне стадо (корови, бики-плідники)

Молоко

1 ц

Приплід

1 гол.

Худоба на вирощуванні та відгодівлі (телиці та бички різного віку, корови, бики-плідники, вибракувані з основного стада, корови-годувальниці)

Приріст живої маси

1 ц

Жива маса

Свинарство (у неспеціалізованих господарствах)

Свиноматки, хряки, поросята

Приріст живої маси

1 ц

Жива маса

Оскільки від різних галузей тваринництва отримують різну продукцію, а її виробництво має певні ор-ганізаційно-технологічні особливості, це обумовлює й різну методику калькулювання собівартості продукції.

Також читайте:

«Облік витрат та калькулювання собівартості продукції скотарства і свинарства»

Коментарі до матеріалу

Оформити передплату на розділ «Агро»

Надійні рішення з бухобліку, податках і праву

2936 грн. / рік

Купити

Кращі матеріали