Облік витрат та калькулювання собівартості продукції скотарства і свинарства

Тваринництво – це одна з основних галузей сільськогосподарського виробництва. При цьому інноваційний розвиток цього напряму зумовлює організаційно-технологічні особливості виробництва, які повинні враховуватися при калькулюванні собівартості продукції. У консультації розглянемо методику визначення собівартості продукції скотарства та свинарства з максимальним урахуванням особливостей виробництва.

Загальні принципи формування собівартості продукції тваринництва регламентовано П(С)БО 16, П(С)БО 30 та Методрекомендаціями № 132. Зауважимо, що на сьогодні Методрекомендації № 132 можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам П(С)БО (Лист № 26023).

Наразі сільгосптоваровиробники мають два альтернативних методи оцінки готової продукції тваринництва (п. 12 П(С)БО 30):

• за справедливою вартістю відповідно до п. 13, 14 П(С)БО 30;
• виробничою собівартістю згідно із П(С)БО 16.

Кожне сільгосппідприємство має право самостійно обирати метод оцінки, зафіксувавши це в наказі про облікову політику. Утім, більшість аграріїв застосовують другий метод, за яким готову продукцію тваринництва впродовж звітного періоду (як правило, року) оприбутковують за плановою собівартістю, а при складанні звітних калькуляцій доводять її рівень до фактичної. Це пов’язане із тим, що до фактичної собівартості включають, окрім основних виробничих витрат, ще й інші, загальну суму яких можна установити лише після завершення календарного року (зокрема, вартість кормів власного виробництва, робіт і послуг допоміжних виробництв, витрати на обслуговування та управління виробництвом, тобто загальновиробничі).

До виробничої собівартості продукції від вирощування та утримання сільськогосподарських тварин включаються: