Агропідприємство заправляє техніку підрядників: як уникнути акцизних ризиків

Досить часто для виконання тих або інших сільськогосподарських робіт агропідприємства вимушені залучати до роботи підрядників. Згідно із Цивільним кодексом ніяких обмежень щодо укладення договору підряду в такому разі немає. Проте якщо суб'єкт господарювання (далі – СГ) збирається заправляти транспортні засоби (далі – ТЗ) підрядників власним пальним, то можуть виникнути проблеми. Щоб органи ДПС не визнали таку операцію реалізацією пального, СГ повинен дотримати ряд непростих умов. У консультації розповімо, що це за умови та які є альтернативні та безпечніші варіанти уникнути штрафних санкцій.

Отримання ліцензії на зберігання пального

З 01.01.2025 змінилися правила оформлення ліцензій на зберігання пального для власних потреб (далі – ліцензія на зберігання пального). З цієї дати вступив в силу Закон від 18.06.2024 № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817).

Отримати ліцензію на зберігання пального суб’єкти господарювання (далі – СГ) можуть в автоматичному (ст. 47 Закону № 3817) або в загальному порядку (ст. 43 Закону № 3817).

Видача ліцензії на зберігання пального в автоматичному порядку (спрощеному порядку). Ліцензії можуть надаватися в автоматичному режимі у разі дотримання СГ умов, які передбачені в ч. 1 ст. 47 Закону № 3817. Наприклад, СГ повинен перебувати на обліку в органах ДПС, подати заяву за формою № 20-ОПП з інформацією про резервуари, де зберігатиметься пальне, пройти електронну ідентифікацію онлайн у електронному кабінеті.

Видача ліцензії на зберігання пального в звичайному порядку. Ліцензія надається органом ДПС шляхом прийняття рішення про надання ліцензії на зберігання пального. Для отримання ліцензії СГ подає до органу ДПС заяву про отримання ліцензії у паперовій або електронній формі у порядку, визначеному ст. 42 Податкового кодексу (далі – ПК).

Форму заяви щодо ліцензії на право зберігання пального та Порядок заповнення заяв щодо ліцензій на право зберігання пального, затверджені постановою КМУ від 04.04.2025 № 374.

Ліцензії надаються безстроково, а плата за них справляється щоквартально рівними частинами (ч.4 ст. 52 Закону № 3817).

Згідно ч.1 ст. 53 Закону № 3817 річна плата за ліцензію на зберігання пального становить 0,1 розміру мінімальної заробітної плати (далі – МЗП), встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, в якому здійснюється платіж. Тобто в 2025 році розмір плати за ліцензію на зберігання пального становить 800 грн.

У яких випадках потрібно вносити зміни до ліцензії на зберігання пального?

Якщо після отримання ліцензії у ліцензіата змінилися дані, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального (далі – Реєстр), він зобов’язаний протягом 30 календарних днів із дня настання події, що спричинила відповідні зміни, подати до органу ДПС заяву про внесення змін до відомостей, що містяться в Реєстрі, далі – Заява (ч. 9 ст. 35 Закону № 3817-IX).

Ця заява подається в разі зміни:

• найменування юрособи (у т. ч. у зв’язку зі зміною типу акціонерного товариства, перетворенням державного підприємства/акціонерного товариства в інше господарське товариство або приватизацією державного чи комунального майна) або прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) фізособи-підприємця;
• місцезнаходження ліцензіата;
• відомостей про наявність та ємність стаціонарних резервуарів, наявність ємностей та/або споживчої тари, що використовуються для зберігання пального.

Також слід брати до уваги, що коли ємкості розміщені на об’єктах з різними адресами або на земельних ділянках з різними кадастровими номерами, то на ці об'єкти необхідно отримати різні ліцензії. Підприємство може мати необмежену кількість місць зберігання і, як наслідок, ліцензії на необмежену кількість адрес (ч. 4 ст. 53 Закону № 3817).

Чи обов’язково СГ отримувати ліцензію під час воєнного стану?

Так, обов'язково. Пояснимо докладніше.

Не зважаючи на запровадження воєнного стану, зберігати пальне навіть для власних потреб дозволено тільки за наявності ліцензії.

Згідно з п. 36 ч. 2 ст. 73 Закону № 3817 за зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки без наявності відповідної ліцензії передбачено такі штрафні санкції (у 2025 році):

• за перше порушення – 4 розміри МЗП (32 000 грн);
• за друге порушення – 8 МЗП (64 000 грн);
• за третє та наступні порушення – 85 МЗП (680 000 грн).

Підприємство заправляє своїм пальним техніку підрядника: які умови слід виконати

Відповідно до абзацу п’ятого пп. 14.1.212 ПК заправка пальним виконавців робіт (підрядників) належить до власного споживання і не вважається реалізацією пального за одночасного виконання трьох умов. Розглянемо їх докладніше.

Умова 1. Замовники за договорами підряду не повинні реалізовувати пальне іншим особам (крім експорту бензолу).

Ця умова означає, що підприємство-замовник не повинне бути платником акцизного податку (далі – АП) і не може продавати пальне третім особам. Із цим зазвичай труднощів не виникає, оскільки більшість підприємств автоматично його виконують.

Умова 2. Заправка здійснюється в паливний бак машин або техніки, які:

• призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях гірничих підприємств для видобутку корисних копалин і розробки родовищ корисних копалини, а також для виконання робіт з будівництва доріг;
• належать іншим особам;

виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на землях сільськогосподарського і лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобутку корисних копалин і розробки родовищ корисних копалини, а також для виконання робіт з будівництва доріг, які перебувають у власності або користуванні замовника.

Друга умова є комплексною і передбачає ряд критеріїв, яким має відповідати операція, щоб ця умова вважалася виконаною (ідеться саме про одночасне дотримання всіх нижчеперелічених пунктів):

• передача пального (заправка) повинна здійснюватися виключно в паливний бак; заправляти можна лише конкретну техніку: машини, механізми, техніку та обладнання для АПК, ТЗ спецпризначення, спеціальне обладнання або пристрої;
• така техніка має бути призначена для виконання робіт на землях конкретного цільового призначення (див. вище);
• така техніка має належати іншим особам, а не підприємству-замовникові (наприклад, це не може бути техніка, орендована у замовника);
• землі, на яких виконуються роботи, повинні перебувати виключно у власності або користуванні замовника (тобто право власності або користування має бути належним чином оформлене саме на замовника, зокрема з унесенням відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно);
• роботи слід виконувати протягом строку дії договору підряду.

Не зважаючи на таку велику кількість критеріїв, у принципі вони теж здійсненні на практиці. У більшості сільгосппідприємств земля перебуває у власності або оренді та має необхідне цільове призначення, а роботи на ній підрядник виконує на власній техніці, яка теж відповідає цим критеріям.

Умова 3. ТЗ, які здійснюють заправку в паливний бак машин або техніки, мають бути обладнані витратомірами-лічильниками в кожному місці відпускання пального наливом з такого ТЗ.

Виконати на практиці цю умову доволі складно. Адже суть її полягає в тому, що заправка підрядника повинна здійснюватися саме з ТЗ (наприклад, паливозаправника, бензовозу) замовника, а не зі стаціонарної ємкості, резервуару, модуля або заправної станції.

Крім того, ТЗ-заправник має бути обладнаний витратомірами-лічильниками в кожному місці відпускання пального наливом з такого ТЗ. На обов’язковість цієї вимоги указує і ДПС в ІПК від 14.04.2020 № 1510/6/99-00-17-03-01-06/ІПК.

Пам’ятайте! Заправляти техніку підрядника зі стаціонарної ємкості не можна, інакше ця операція буде віднесена до реалізації пального, навіть якщо всі інші вимоги будуть виконані. Заправка техніки підрядника може здійснюватися тільки з ТЗ. Тобто фактично цю вимогу може виконати лише те підприємство, яке має у власності або користуванні бензовоз.

Що стосується оснащення ТЗ витратомірами-лічильниками, то таке обладнання коштує недешево. Якщо у підприємства є у власності або користуванні паливозаправник, то оснащення його витратомірами, їх установка і наладка можуть коштувати від 100 000 грн і більше.

На замітку: у ПК є ряд норм, які регулюють порядок реєстрації витратомірів в органах ДПС і внесення їх до спеціального реєстру. Проте стосовно заправки підрядника законодавство не містить обов'язкової вимоги. Необхідність реєстрації витратомірів і рівнемірів виникає у платників АП – розпорядників акцизних складів, а у цьому випадку реєструвати їх не потрібно (ст. 230 ПК).

Варіанти дій для невизнання заправки ТЗ реалізацією пального

Якщо СГ не може виконати умови, перелічені в пп. 14.1.212 ПК, то можна скористатися одним з таких варіантів.

Варіант 1. Передача смарт-карток або талонів на пальне

Якщо підприємство здійснює виключно операції з талонами або паливними картками і при цьому не відбувається переходу права власності на пальне до такого підприємства, то воно не зобов'язане реєструватися платником АП, реєструвати акцизний склад, складати акцизні накладні та отримувати ліцензії на оптову або роздрібну торгівлю пальним (див., наприклад, ІПК ДФС від 24.07.2019 № 3422/6/99-99-12-02-02-15/ІПК).

Варіант 2. Компенсація витрат підрядника на пальне

Відповідно до ст. 839 Цивільного кодексу (далі – ЦК) підрядник зобов’язаний виконати роботу, визначену договором підряду, зі свого матеріалу і за свої кошти, якщо інше не встановлено договором. Водночас згідно зі ст. 843 ЦК ціна роботи в договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника і плату за виконану ним роботу.

Виходячи із зазначеного, ДФС у листі від 15.04.2016 № 8610/6/99-99-15-03-03-15 зазначає, що замовник відшкодовує вартість спожитого підрядником пального у грошовій формі на підставі актів виконаних робіт і в рамках договору підряду, за умовами якого роботи виконуються з матеріалу підрядника, при цьому переходу права власності або права розпорядження таким пальним не відбувається. Таким чином, таке відшкодування не належить до операцій з реалізації пального в розумінні пп. 14.1.212 ПК.

Варіант 3. Оренда техніки, включаючи оренду з екіпажем

Це найпоширеніший спосіб серед підприємств, які з будь-яких причин не змогли оформити передачу пального за договором підряду, щоб така операція не підпадала під реалізацію пального та акциз.

Такий договір оренди можна укласти і без екіпажа, проте у сільгосппідприємств не завжди є достатня кількість працівників, які можуть оперативно виконати роботи. До того ж іноді це не влаштовує підприємство, яке надає техніку в оренду, адже воно зацікавлене в її якісній і безпечній експлуатації.

Порядок укладення такого договору передбачений ч. 2 ст. 798 ЦК. А в ст. 801 ЦК прямо прописано, що витрати, пов’язані з використанням ТЗ, у тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе орендар. До цих витрат можна віднести і пальне.

Аналогічний висновок робить і ДПС в ІПК від 15.06.2017 № 659/6/99-99-15-03-03-15/ІПК. Податківці роз’яснюють, що у разі оренди техніки (без екіпажа і з екіпажем) за умови передачі її в користування за актом приймання-передачі товариство використовуватиме пальне виключно для власних потреб, а саме для заправки техніки, яка на певний строк надана йому в користування на умовах договору оренди. Отже, такі операції не є реалізацією пального в розумінні абзацу другого пп. 14.1.212 ПК. У цьому випадку товариство не повинне реєструватися платником АП з реалізації пального.