Визнання договорів оренди недійсними

У цій консультації ми розглянемо, на які порушення законодавства прокуратура посилається як на підставу для позову щодо визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, отриманих громадянами для ведення фермерського господарства (далі – ФГ), та на що необхідно звернути увагу добросовісним фермерам-орендарям.

Аргументи прокуратури

Звертаючись до суду із позовами про визнання недійсними договорів оренди, органи прокуратури, як правило, зазначають, що перевіркою дотримання норм чинного законодавства встановлено порушення ст. 7 Закону від 19.06.03 р. № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі – Закон № 973) під час надання земельних ділянок в оренду для створення ФГ, оскільки в заяві на отримання земельних ділянок фермером не зазначено необхідних для вирішення цього питання умов, не обґрунтовано розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності ФГ, не обґрунтовано надання декількох окремих земельних ділянок, тоді як для створення ФГ земля має надаватися єдиним масивом.

Аргументи суду

Часто суди підтримують позовні вимоги та визнають договори недійсними. При цьому суд зазначає, що при вирішенні позовних вимог щодо законності рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення ФГ застосуванню підлягає (як спеціальна норма відносно ст. 123 Земельного кодексу, далі – ЗК) порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення ФГ, визначений ст. 7 Закону № 973. А за змістом ст. 1, 7, 8 Закону № 973 заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення ФГ повинна відповідати вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 7 цього Закону. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі передання на судовий розгляд спору – суд) повинен дати оцінку зазначеним у заяві обставинам і фактам, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив розвитку ФГ, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

ВСУ при розгляді справ вищезгаданої категорії зазначає, що за результатами розгляду заяви фермера орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися: