Підписуйся на інформаційну страховку бухгалтера
Підписатися

Оподаткування зарплати сумісників: важливі нюанси

29.08.2018 9925 2 0



Слід нагадати, що працівники, які працюють за сумісництвом, отримують заробітну плату за фактично виконану роботу. Як оподатковується зарплата сумісника – розглянемо далі.

ПДФО та військовий збір

Об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Згідно з пп. 164.2.1 Податкового кодексу України, далі – ПКУ, у такий дохід платника податку включають доходи у вигляді зарплати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту). Тож зарплату сумісників оподатковують ПДФО за ставкою 18% на загальних підставах.

Під час нарахування доходів у формі зарплати базу оподаткування визначають як нараховану зарплату, зменшену на суму податкової соціальної пільги (далі – ПСП) за її наявності (п. 164.6 ст. 164 ПКУ).

У разі внутрішнього сумісництва ПДФО оподатковується сукупний дохід працівника, отриманий від роботодавця (оплата за основним місцем роботи й за роботу за сумісництвом) за загальними правилами оподаткування зарплати.

ПСП застосовують до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як зарплата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, чинного для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн (пп. 169.4.1 ст. 169 ПКУ). У 2018 р. ця сума становить 2 470,00 грн.

У разі застосування ПСП згідно з пп. 169.1.2, пп. пп. «а» та «б» пп. 169.1.1 ст. 169 ПКУ граничний розмір пільги одному з батьків збільшують кратно кількості дітей. Граничний розмір застосовують незалежно від того, працює працівник на повну ставку чи неповний робочий час.

Утім, на підставі пп. 169.2.1 ст. 169 ПКУ до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати ПСП застосовується тільки за одним місцем його нарахування (виплати). При цьому для застосування ПСП не має значення, де виплачується зарплата: за основним місцем роботи чи за сумісництвом. Тож працівник може самостійно обрати місце застосування ПСП, подавши заяву про обрання місця застосування ПСП (пп. 169.2.2 ст. 169 ПКУ). Ним може бути місце роботи за сумісництвом.

Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розд. XX ПКУ), тобто загальний оподатковуваний місячний (річний) дохід працівника. Тому зарплата за сумісництвом є оподатковуваним доходом і оподатковується військовим збором за ставкою 1,5%.

ЄСВ

Відповідно до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі – Закон № 2464) платниками ЄСВ є, зокрема, роботодавці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту). Отже, ЄСВ нараховують на заробіток працівника-сумісника на загальних підставах у розмірі 22%.

Нараховують ЄСВ на суму нарахованої зарплати за видами виплат, які включають основну й додаткову заробітну плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т. ч. у натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР (ст. 7 Закону № 2464). Види виплат, які відносяться до основної, додаткової зарплати й інших заохочувальних та компенсаційних виплат, під час нарахування ЄСВ визначають відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5 (далі – Інструкція №5).

Максимальна величина бази нарахування ЄСВ становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464), тобто 55 845 грн у 2018 році.

Винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками робітників і посадовими окладами керівників, фахівців, технічних службовців, включаючи в повному обсязі внутрішнє сумісництво, зараховуються до фонду основної зарплати (пп. 2.1.1 Інструкції № 5), а отже, максимальну величину бази нарахування ЄСВ для внутрішніх сумісників визначають сукупно за основним місцем роботи та за місцем роботи за внутрішнім сумісництвом.

Для зовнішніх сумісників максимальну величину бази нарахування єдиного внеску застосовують окремо за кожним місцем роботи.

Якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, суму ЄСВ розраховують як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄСВ (ст. 5 Закону № 2464). Тобто роботодавець, виплачуючи працівнику зарплату менше від мінімальної, має зробити доплату ЄСВ до мінімального страхового внеску.

Утім, для працівників-сумісників діє окреме правило: під час нарахування заробітної плати (доходів) фізичним особам із джерел не за основним місцем роботи ставка ЄСВ застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру. Йдеться саме про джерела не за основним місцем роботи. Тому для внутрішніх сумісників цей виняток застосувати не можна, адже для нього це місце є основним (оскільки тут його трудова книжка).

Тому доходами із джерел за основним місцем роботи в такому разі є сукупний дохід працівника, який трудиться за сумісництвом на тому ж підприємстві, тобто сумарної зарплати, отриманої за основним місцем роботи й за сумісництвом.

Як бачимо, для роботодавця важливо знати, чи є в зовнішнього сумісника основне місце роботи, щоб у нього не виникла недоплата з ЄСВ.

https://devisu.ua

Коментарі до матеріалу

Відсортовано: по часу за популярністю

Всього коментарів 2

Кращі матеріали