Комітет ВРУ рекомендує прийняти законопроєкт про розкриття банківської таємниці окремої категорії осіб та реєстрації власності без необхідності її підтвердження

Комітет з питань правової політики розглянув на своєму засіданні 22 жовтня 2024 року законопроєкт про внесення змін до законодавчих актів України щодо окремих питань розкриття банківської таємниці та заходів щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин (реєстр. № 9235), підготовлений до розгляду Верховною Радою в другому читанні, та за підсумками розгляду ухвалив рішення: рекомендувати парламенту прийняти його в другому читанні та в цілому у редакції, запропонованій Комітетом.

Законопроєкт було розроблено з метою забезпечення законодавчих передумов включення до переліку підстав розкриття банками банківської таємниці випадків застосування санкцій, зазначених у рішеннях уповноважених органів державної влади, розгляді справ щодо захисту інтересів України як держави, а також вжиття нотаріусами заходів щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин.

У законопроєкті пропонується внести ряд змін до Цивільного кодексу та Законів від 02.09.1993 № 3425-XII «Про нотаріат», від 07.12.2000 № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» та від 12.07.2018 № 2505-VIII «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин». Цими змінами, зокрема, пропонується: визначити порядок встановлення нотаріусами опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також особи, зниклої безвісти за особливих обставин; розширити перелік осіб, яким банки розкриватимуть інформацію, що становить банківську таємницю, зокрема, передбачити її розкриття: на запити нотаріусів для вчинення нотаріальної дії з вжиття заходів щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин.

Загалом у разі прийняття законопроекту реалізація його положень дозволить близьким особам, зокрема, членам сім’ї фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою чи зниклою безвісти за особливих обставин, отримувати від нотаріуса свідоцтво про встановлення опіки над майном вказаних осіб, а також забезпечити захист прав та інтересів України в закордонних юрисдикціях під час розгляду справ, пов’язаних з відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок міжнародного збройного конфлікту на території України.

Комітет з питань правової політики також розглянув законопроєкт про внесення змін до Закону від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952) щодо забезпечення механізму державної реєстрації права власності на нерухоме майно за відсутності доступу до матеріалів підприємств бюро технічної інвентаризації (реєстр. № 11440 від 24.07.2024), поданий народним депутатом України Фріс І. П. та ін., і за підсумками розгляду ухвалив рішення: рекомендувати Верховній Раді України прийняти законопроєкт за реєстр. № 11440 за результатами розгляду у першому читанні за основу.

Законопроєкт спрямований на запровадження механізму державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, без необхідності підтвердження такої реєстрації органом, який її здійснив.

Законопроєктом пропонується доповнити Закон № 1952 нормами щодо особливостей державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, реєстрацію яких проведено бюро технічної інвентаризації з використанням паперових носіїв інформації, за відсутності відповідних реєстрових книг у зв’язку з їх знищенням чи зберіганням на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України.

Передбачені законопроєктом правові механізми є вкрай необхідними на сьогодні з огляду на відсутність доступу до деяких архівів бюро технічної інвентаризації та необхідність оперативного проведення державної реєстрації, яка є однією з умов одержання компенсаційних виплат особами, майно яких є знищеним або пошкодженим внаслідок бойових дій.

Необхідність правового врегулювання цих питань неодноразово порушувалась у зверненнях військових державних адміністрацій, громадян та суб’єктів державної реєстрації.

Комітет інформує, що Кабміном в порядку законодавчої ініціативи подано для розгляду Верховною Радою законопроєкт про внесення змін до ст. 111 Кримінально-виконавчого кодексу у зв’язку з рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2023 № 11-р(II)/2023 (реєстр. № 12127 від 16.10.2024).

Вказаний законопроєкт розроблено Міністерством юстиції з метою приведення окремих приписів ч. 1 ст. 111 Кримінально-виконавчого кодексу у відповідність до рішення КСУ від 20.12.2023 № 11-р(II)/2023 у справі за конституційною скаргою Лужинецького Анатолія Олександровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих приписів ч. 1 ст. 111 Кримінально-виконавчого кодексу (щодо особистого і сімейного життя особи, засудженої до довічного позбавлення волі), згідно із яким КСУ визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи ч. 1 ст. 111 Кримінально-виконавчого кодексу в тім, що вони унеможливлюють застосування до засуджених до довічного позбавлення волі осіб короткочасних виїздів за межі колонії на території України у зв’язку з такою винятковою особистою обставиною, як смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого.

Законопроєктом пропонується передбачити, що у разі смерті або тяжкої хвороби близького родича, що загрожує життю хворого, засудженим, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і дільницях соціальної реабілітації виправних колоній середнього рівня безпеки та виховних колоніях, дозволяються короткочасні виїзди за межі колонії на території України, крім тимчасово окупованої, на строк не більше семи діб, не включаючи часу, необхідного для проїзду в обидва кінці (не більше трьох діб). Іншим засудженим короткочасні виїзди дозволяються за межі виправної колонії на території України, крім тимчасово окупованої, на строк не більше однієї доби, не включаючи часу, необхідного для проїзду в обидва кінці (не більше трьох діб). Також законопроєктом пропонується врегулювати деякі питання пов’язані із порядком здійснення засудженими таких короткочасних виїздів, зокрема щодо надання дозволу на короткочасний виїзд, виїзду засуджених неповнолітніх, переміщення та охорони окремих категорій засуджених.

Верховна Рада

Приєднуйтесь до Uteka у Telegramm