Підписуйся на інформаційну страховку бухгалтера
Підписатися

Для здійснення медреформи оновлено нормативно-правову базу

Редакція

20.09.2017 448 0 1

Хто може надавати медичні послуги

Офіційною точкою відліку початку перетворень, що відбуватимуться в процесі реформування медичної галузі, фактично є Закон від 06.04.17 р. № 2002-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров‘я» (далі – Закон № 2002). Загалом він кардинально змінює Основи законодавства України про охорону здоров‘я від 19.11.92 р. № 2801-ХІІ (далі – Основи).

Тому зауважимо: ще в ухваленому в редакції від 08.07.10 р. № 2456-VІ Бюджетному кодексі (п. 11 Прикінцевих та перехідних положень) Кабмінові доручалося здійснити, зокрема, заходи щодо переходу у використанні бюджетних коштів від утримання державних та комунальних лікувально-профілактичних закладів до оплати відповідних медичних послуг (із зміною організаційно-правових форм господарювання таких закладів).

Закон № 2002 згідно з його Прикінцевими положеннями набув чинності з 06.05.17 р., а вводиться
в дію через 6 місяців, тобто з 06.11.17 р. (крім окремо визначеної норми щодо фінансового забезпечення охорони здоров‘я, про що поговоримо далі).

Насамперед згідно із Законом № 2002 змінено ст. 3 Основ, яка по-новому визначає сталі поняття та терміни, до яких усі вже звикли, застосовуючи Основи. Так, охороною здоров‘я відтепер є така система заходів, що можуть здійснюватись не лише (як це було раніше) органами влади, їх посадовими особами, закладами охорони здоров‘я (далі – ЗОЗ), але й фізособами-підприємцями, громадськими об‘єднаннями та громадянами (звісно, за умови їх реєстрації та одержання ними ліцензії щодо права провадження господарської діяльності з медичної практики).

З‘явилось в Основах також визначення такого поняття, як послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга), а саме: ця послуга надається пацієнту закладом чи фізособою, які зареєстровані та одержали в установленому порядку ліцензію на провадження господарської діяльності
з медичної практики. Оплачується послуга її замовником. Визначено, що замовником можуть бути: держава; органи місцевого самоврядування (далі – ОМС); юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт.

Ключовим є також доповнення до ст. 16 Основ. Ідеться, зокрема, про те, що ЗОЗ функціонуватимуть за різними формами власності, а саме: державні; комунальні; приватні; засновані на змішаній формі власності. Установлено, що державні та комунальні ЗОЗ не підлягають приватизації.

Окрім того, передбачено можливість утворення ЗОЗ як казенних підприємств або державних установ. Якщо ЗОЗ утворені у зв‘язку з реорганізацією державних та комунальних закладів, то вони можуть мати відокремлене майно, закріплене за ними на праві оперативного управління, самостійний баланс, можуть самостійно затверджувати штатний розпис, мати рахунки в банках.

Призначення керівників медзакладів

Як і раніше, за ст. 16 Основ керівники державних та комунальних ЗОЗ призначаються на посади за контрактом строком на 3–5 років. Однак Законом № 2002 уточнено, що таке призначення здійснюється вповноваженим виконавчим органом управління власника ЗОЗ, причому на конкурсній основі. Щодо конкурсу, який передує зайняттю відповідної посади, то Кабмін має затвердити порядок його проведення.

Звернемо увагу, що можливості вважати дію контракту продовженою за обставин, коли після закінчення строку дії контракту трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, уже немає, оскільки таку норму зі ст. 16 Основ вилучено.

Що змінюється у фінансуванні закладів

Розглянемо новації фінансування медзакладів, які діятимуть з 01.01.18 р. Отже, в оновленій ст. 18 Основ передбачається можливість фінансування галузі з державного та місцевих бюджетів, а також за рахунок коштів юридичних та фізичних осіб. Сама медична допомога надаватиметься безоплатно у ЗОЗ та фізособами-підприємцями відповідно до укладених з ними головними розпорядниками бюджетних коштів договорами про медобслуговування населення.

Змінюється й підґрунтя для здійснення розрахунків, тобто обсяги бюджетного фінансування вже не визначатимуться за нормативами на одного жителя. Зараз в укладених договорах на медобслуговування зазначаються межі бюджетних коштів на цю мету, а підставою є вартість та обсяг медичних послуг. Для розрахунку цієї вартості враховується структура потрібних витрат для надання відповідної медичної послуги, а методику розрахунків, а також перелік платних послуг, знову ж таки, має затвердити Кабмін. Окрім того, очікуємо й ухвалення урядовим рішенням порядку укладення договору про медобслуговування разом із типовою формою такого договору.

Якщо ЗОЗ надаватимуть послуги з медобслуговування поза договорами про медобслуговування населення, плата за подібні послуги встановлюватиметься цими закладами.

За визначенням ст. 8 Основ громадяни вправі безоплатно отримати такі види допомоги, як екстрена, первинна, вторинна (спеціалізована), третинна (високоспеціалізована) та паліативна. У чому полягає кожна з них, на рівні закону не уточнено. Щоправда, у ст. 3 Основ, якою визначено поняття й терміни, є відсилання до спеціальних словників Всесвітньої організації охорони здоров‘я.

Так от, за оновленими згідно із Законом № 2002 положеннями ст. 24 Основ у тих державних та комунальних ЗОЗ, що надають вторинну та третинну допомогу, згідно з рішенням власника ЗОЗ утворюватимуться спостережні ради, до складу яких залучатиметься громадськість. Ради, серед іншого, слідкуватимуть за дотриманням прав та забезпеченням безпеки пацієнтів, а також законодавчих вимог у частині фінансової діяльності закладу. З‘явилась у керівника закладу й можливість створити своїм наказом опікунську раду із включенням до неї благодійників, представників громадськості, релігійних організацій, ОМС, засобів масової інформації, волонтерів тощо.

Що відбуватиметься в ході вдосконалення медичної галузі

Конкретизація того, що має бути здійснено задля реалізації новацій, установлених, зокрема, Законом № 2002, міститься у Прикінцевих положеннях Закону № 2002.

Насамперед передбачається, що державні та комунальні ЗОЗ – бюджетні установи можуть реорганізовуватись у казенні підприємства або комунальні некомерційні підприємства. Однак через зміну організаційно-правової форми заборонено змінювати основний вид діяльності ЗОЗ з медичного обслуговування населення (тобто медичної практики).

Не можна таким чином здійснювати реорганізацію, якщо йдеться про заклади системи Міноборони, МВС, СБУ, Держприкордонслужби, Державної пенітенціарної служби, заклади, наведені в окремо затвердженому Кабміном переліку.

З цього випливає, що практично всі медзаклади, у яких населення одержує відповідну допомогу, можуть функціонувати вже як підприємства – або казенні, або комунальні некомерційні.

До речі, Законом № 2002 доповнено ст. 76 Господарського кодексу (далі – ГК), і зараз до казенних підприємств належать також ті, якими здійснюється медобслуговування населення. Створюються ці підприємства за рішенням Кабміну з одночасним визначенням обсягів і характеру їх основної діяльності. У цьому ж рішенні зазначається орган, до компетенції якого належить створення такого казенного підприємства. Додамо, що затвердження статуту казенного підприємства, призначення його керівника, надання дозволу щодо здійснення господарської діяльності, визначення видів послуг покладається на орган, до сфери управління якого входить відповідне підприємство (ч. 5 ст. 76 ГК).

Порядок створення комунальних некомерційних підприємств дещо інший. У ст. 78 ГК передбачено можливість утворення в розпорядчому порядку на базі виокремленої частини комунальної власності компетентним ОМС комунального унітарного підприємства, що входить до сфери його управління.
У такому разі цей ОМС стає представником власника – відповідної територіальної громади й виконує його функції у межах, визначених ГК, іншими законами.

А тепер – увага! Майно комунального унітарного підприємства перебуває в комунальній власності
і закріплюється за ним на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Водночас згідно з пп. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону № 2002 до 31.01.18 р. казенні підприємства та комунальні некомерційні підприємства, створення яких відбулось у ході реорганізації державних та комунальних ЗОЗ, є правонаступниками всіх прав та обов‘язків відповідних бюджетних установ. Звісно ж, підставою для передачі нерухомого майна утвореним у результаті реорганізації підприємствам є дані бухгалтерського обліку та результати обов‘язкової інвентаризації.

Також є важливою норма стосовно порядку звільнення працівників закладів, що реорганізуються. Тобто їх звільнення допускається лише за умови, що неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Сподіваємося на прийняття окремого нормативно-правового акта, що визначатиме особливості діяльності та функціонування і казенних, і комунальних некомерційних підприємств, якими надаватимуться медичні послуги населенню.

На теми реформування системи охорони здоров'я та реорганізації медицичних закладів читайте «Мета та особливості проведення реорганізації медзакладів»

Коментарі до матеріалу

Кращі матеріали