Зарядка електромобілів на електрозарядних станціях не вимагає отримання ліцензії

Роз'яснення НКРЕКП від 14.12.18 р.

У зв’язку з численними зверненнями щодо надання роз’яснень стосовно ліцензування господарської діяльності з надання послуг із зарядки електромобілів на електрозарядних станціях Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, повідомляє, що зазначений вид господарської діяльності не потребує отримання ліцензії з постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 3 та положень пункту 4 частини першої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», НКРЕКП здійснює державне регулювання, зокрема, шляхом ліцензування видів господарської діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг, передбачених законом.

Згідно зі статтею 8 Закону України від 13.04.17 р. № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії, яка видається НКРЕКП.

При цьому, відповідно до статті 1 Закону:

• електрична енергія – енергія, що виробляється на об’єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу;
• постачання електричної енергії – продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії;
• споживач – фізична особа, у тому числі фізична особа – підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

Отже, відповідно до Закону ліцензуванню підлягає господарська діяльність з продажу електричної енергії споживачу.

Слід відмітити, що згідно із пунктом 1.2.1 глави 1.2 розділу 1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 (далі ПРРЕЕ), на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Відповідно до підпункту 2 пункту 6.2 глави 6 Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу, затвердженого ПРРЕЕ, споживач зобов’язується укласти в установленому порядку договір про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу для набуття права на правомірне споживання електричної енергії та фізичну доставку електричної енергії до межі балансової належності об’єкта споживача.

При цьому, згідно з підпунктом 3 пункту 2.1.7 глави 2.1 розділу ІІ ПРРЕЕ, для укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії заявник (власник електроустановки) має надати оператору системи розподілу копію документа, яким визначено право власності чи користування на об’єкт (приміщення), або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку або її частину (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об’єкта), право на розміщення електроустановок на території здійснення господарської діяльності з розподілу електричної енергії (у разі відсутності об’єкта споживача).

Крім того, відповідно до пункту 3.2 розділу ІІ ПРРЕЕ укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання, яка, зокрема, має містити прізвище, ім’я, по батькові споживача (для фізичних осіб) або назву (для юридичних осіб), адресу об’єкта, ЕІС-код об’єкта (площадки вимірювання).

При цьому, відповідно до пункту 5.3 розділу XIII «Перехідні положення» Кодексу комерційного обліку оператор системи розподілу у 6-місячний термін з дня набрання чинності цим Кодексом має присвоїти всім точкам комерційного обліку споживачів (у тому числі побутовим), підключеним до систем розподілу, персональні ЕІС-коди.

Таким чином, власникам (користувачам) електромобілів не можуть бути присвоєні персональні ЕІС-коди, а отже, з ними не можуть бути укладені договори про постачання електричної енергії споживачу із електропостачальниками.

Отже, виходячи з положень ПРРЕЕ, власник електрозарядної станції, яка підключена до системи розподілу оператора системи розподілу, або власник (орендар) об’єкта (приміщення) чи земельної ділянки, де встановлено електрозарядні станції, є споживачами електричної енергії та, відповідно, саме вони відповідно до законодавства мають укладати договір про постачання електричної енергії споживачу із електропостачальником.

Враховуючи зазначене та те, що предметом діяльності є надання послуг із зарядки акумуляторів електромобілів на електрозарядних станціях, провадження зазначеної діяльності на ринку електричної енергії не підлягає ліцензуванню за видом діяльності постачання електричної енергії.

Також довідково звертаємо увагу, що аналогічний підхід щодо діяльності електрозарядних станцій застосовується у країнах Європейського союзу. Так, відповідно до пунктів 8 та 9 статті 4 Директиви № 2014/94/ЄС від 22 жовтня 2014 року «Про розвиток інфраструктури альтернативного палива» держави-члени забезпечують, щоб оператори точок зарядки, доступних для громадськості, могли вільно купувати електроенергію в будь-якого постачальника електричної енергії. Всі пункти заряджання, доступні для громадськості, також передбачають можливість для користувачів електричних транспортних засобів перезаряджатись на спеціальній основі без укладання договору з відповідним постачальником електричної енергії або оператором.

http://www.nerc.gov.ua/