Обрання банку для виплати зарплати: чи може роботодавець зробити це без згоди працівника?

Згідно статті 22 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці»  ( далі Закон № 108) суб’єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 24 Закону № 108 виплата заробітної плати працівникам здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов’язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця, як передбачено ч. 5 ст. 24 вищезазначеного Закону.

Статтею 25 Закону № 108 встановлено заборону будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Таки чином право вибору у якому банку, на який рахунок ( банківську картку) слід перераховувати заробітну плату належить працівнику. Роботодавець повинен отримати особисту письмову згоду працівника для здійснення розрахунків з оплати праці через установи банків, поштовими переказами.

Згідно статті  19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Стаття 68 Конституції України встановлює обов’язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

З  уразі порушення законодавства про працю громадяни мають право звернутися зі скаргою до профспілки, Державної служби України з питань праці, із позовом до суду.

smu.dsp.gov.ua