Чи враховувати в податковому обліку зменшення корисності ОЗ

Для цілей амортизації у податковому обліку не враховується переоцінка (уцінка, дооцінка) (зменшення корисності) основних засобів (далі - ОЗ).

У періоді проведення зменшення корисності ОЗ платник податку збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму втрат від зменшення корисності таких ОЗ, включених до витрат звітного періоду.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 01.07.2020 р. № 2640/6/99-00-05-05-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкового обліку результатів проведення зменшення корисності основних засобів та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) у редакції, чинній з 23.05.2020, повідомляє.

Як зазначено у зверненні платник перед складанням річної звітності перевірив балансову вартість основних засобів з метою виявлення будь-яких ознак зменшення їх корисності та провів оцінку суми очікуваного відшкодування.

По об’єктам основних засобів, балансова вартість яких перевищує суму очікуваного відшкодування, визнано збитки від зменшення корисності станом на 31.12.2019.

Втрати від зменшення корисності основних засобів платник відобразив у складі інших витрат з одночасним збільшенням суми зносу по такому об’єкту, що призвело до зменшення балансової вартості об’єктів основних засобів.

У платника виникли наступні питання:

«Чи необхідно підприємству у відповідності до норм Кодексу провести розрахунок зменшення (а в наступних періодах відновлення) корисності об’єктів основних засобів відповідно до балансової вартості по даним податкового обліку та чи необхідно проводити нарахування амортизації у податкового обліку з балансової вартості з урахуванням зменшення/відновлення корисності?».

Відповідно до п. 63 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби» (далі - МСБО 16) щоб визначити, чи зменшилася корисність об'єкта основних засобів, суб'єкт господарювання застосовує МСБО 36 «Зменшення корисності активів».

Відповідно до п. 8, п. 9 та п.п. «а» п. 10 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 36 «Зменшення корисності активів» (далі - МСБО 36) корисність актива зменшується, коли балансова вартість актива перевищує суму його очікуваного відшкодування.

Балансову вартість актива слід зменшувати до суми його очікуваного відшкодування, якщо і тільки якщо сума очікуваного відшкодування актива менша від його балансової вартості.

Таке зменшення є збитком від зменшення корисності (п. 59 МСБО 36).

Після визнання збитку від зменшення корисності нарахування амортизації актива слід коригувати в майбутніх періодах для розподілу переглянутої балансової вартості актива за вирахуванням його ліквідаційної вартості (якщо вона є) на систематичній основі протягом строку корисної експлуатації, що залишається (п.63 МСБО 36).

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, регламентують положення ст. 138 Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 Кодексу встановлено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема:

на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних-положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема:

на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму вигід від відновлення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. ,138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу І цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведених відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності.

Отже, для цілей амортизації основних засобів у податковому обліку не враховується проведена платником податку відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності їх переоцінка (уцінка, дооцінка) (зменшення корисності).

У періоді проведення зменшення корисності основних засобів платник податку збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму втрат від зменшення корисності таких основних засобів, включених до витрат звітного періоду.

Така різниця відображається у рядку 1.1.1.1 додатка РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 квітня 2017 року № 467).

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.