Врахування банками балансової вартості активів: роз'яснює ДФС

Державна фіскальна служба України у листі від 13.11.2017 №30794/99-99-15-02-02-17 (далі – лист №30794) повідомила наступне.

Позиція Міністерства фінансів України з питання врахування банками балансової вартості активів (кредитів) при розрахунку різниці відповідно до положень п.п.139.3.3 п.139.3 ст.139 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) викладена у листі від 18.09.2017 №11210-09-10/25081 і полягає у такому.

Підпунктом 139.3.1 п.139.3 ст. 139 ПКУ визначено, що банки та небанківські фінансові установи, крім страхових кампаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержаних пенсійних фондів, визнають для оподаткування резерв, сформований у зв’язку з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності.

Положеннями п.п.139.3.3 п.139.3 ст.139 ПКУ встановлено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується на перевищення розміру резерву станом на кінець податкового (звітного) періоду, над лімітом, 20 відсотків (на період з 1 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року – 30 відсотків, на період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2018 року – 25 відсотків) сукупної балансової вартості активів, знецінення яких визнається шляхом формування резерву, збільшеної на суму резерву, за такими активами згідно з даними фінансової звітності за звітний період.

Пунктом 2 ст.121 Закону України від 13.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями встановлено, що банки складають фінансову звітність за міжнародними стандартами.

Так, облік фінансових активів, у тому числі відображення зменшення корисності фінансових активів, регулюється МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» (далі – МСБО 39).

Пунктом 45 МСБО 39 визначено на які активи поділяються фінансові активи.

При цьому згідно із п.58 МСБО 39 наприкінці кожного звітного періоду підприємство має оцінювати, чи є об’єктивне свідчення того, що користь фінансового активу або групи фінансових активів зменшується. Якщо таке свідчення є, то необхідно застосувати відповідні положення МСБО 39 для визначення суми будь-якого збитку від зменшення корисності.

Пунктами 58 – 62 МСБО 39 описуються вимоги щодо оцінювання наявності об’єктивного свідчення зменшення корисності фінансових активів, які оцінюються за амортизованою собівартістю. У тому числі п.59 МСБО 39 наводяться події, що можуть бути свідченням зменшення корисності фінансових активів.

Оскільки п.п.139.3.3 п.139.3 ст.139 ПКУ визначає загальну характеристику активів, балансова вартість яких враховується для розрахунку ліміту, то розрахунок ліміту не обмежується застосуванням виключно балансової вартості знецінених активів.

Таким чином, для визначення граничного ліміту, перевищення розміру резерву над яким збільшує фінансовий результат до оподаткування, має використовуватись сукупна балансова  вартість активів, яким притаманний ризик знецінення відповідно до положень міжнародних стандартів фінансової звітності, незалежно від факту формування резерву за такими активами.