Визнання заборгованості безнадійною: документи та особливості
Платник податків має право визнати заборгованість безнадійною для цілей податкового обліку виключно у випадках, передбачених пп. 14.1.11 Податкового кодексу (далі – ПК). Таких випадків (підстав) усього дев'ять.
Податківці в Індивідуальній податковій консультації від 13.09.18 р. № 4016/ІПК/05-99-12-03-16 (далі – ІПК № 4016) роз'яснюють особливості визнання заборгованості безнадійною за трьома підставами, а саме:
- закінчення строку позовної давності (пп. «а» пп. 14.1.11 ПК);
- неможливість погашення заборгованості внаслідок недостатності майна боржника – за умови, що дії з примусового стягнення майна боржника не привели до повного погашення заборгованості (пп. «є» пп. 14.1.11 ПК);
- визнання боржника банкрутом у встановленому законом порядку або ліквідація юрособи (пп. «з» пп. 14.1.11 ПК).
Розглянемо ці три підстави детальніше.
Закінчення строку позовної давності
Мабуть, найбіль розповсюджена на практиці підстава для визнання заборгованості безнадійною – закінчення строку позовної давності (далі – ПД).
Нагадаємо, що ПД – це встановлений законом строк, протягом якого юридична або фізична особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу, далі – ЦК). У загальному випадку строк ПД становить 3 роки (ст. 257 ЦК). Крім того, у ст. 258 ЦК передбачені спеціальні строки ПД (скорочені або більш тривалі).
Перебіг ПД починається з того дня, коли особа дізналася (або могла дізнатися) про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК). Строк ПД обчислюють за загальними правилами визначення строків, установлених ст. 253–255 ЦК. Закінчення ПД є підставою для відмови в позові (п. 4 ст. 267 ЦК).
В ІПК № 4016 податківці підкреслюють, що будь-яких додаткових вимог для визнання заборгованості, за якою минув строк ПД, безнадійною – не встановлено. Адже ця норма не передбачає необхідності здійснення платником податків – кредитором будь-яких заходів зі стягнення заборгованості, у тому числі в судовому порядку, визнання боржника банкрутом тощо.
Така сама позиція закріплена в Узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Мінфіну від 03.04.18 р. № 400 (далі – УПК № 400). І на відміну від ІПК, роз'ясненнями з УПК може керуватися будь-який платник податків (п. 53.1 ПК).
Недостатність майна боржника
На підставі пп. «є» пп. 14.1.11 ПК безнадійною може бути визнана заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна цієї особи, якщо дії з примусового стягнення майна боржника не привели до повного погашення заборгованості.
Ідеться про ситуацію, коли заходи, вжиті виконавцем згідно із Законом від 02.06.16 р. № 1404-VIII (далі – Закон № 1404) з розшуку майна боржника, виявилися безрезультатними, а інше майно у боржника – відсутнє, що підтверджується постановою держвиконавця про повернення виконавчого документа в порядку і на умовах, визначених Законом № 1404.
У ІПК № 4016 податківці зазначають, що визнання заборгованості за цією підставою безнадійною не є можливим, якщо:
- виконавчий документ повернений стягувачеві у зв'язку з тим, що в результаті вжитих виконавцем заходів не вдалося з'ясувати місцезнаходження боржника-юрособи (пп. 5 п. 1 ст. 37 Закону № 1404);
- постановою про повернення виконавчого документа встановлений строк повторного пред'явлення для виконання виконавчого документа, тобто виконавче провадження у справі не закрите і дії з примусового стягнення майна боржника тривають.
Завважимо, що у ДФС немає однозначної позиції з приводу підстав для визнання заборгованості безнадійною згідно з пп. «є» пп. 14.1.11 ПК. Наприклад, у роз'ясненнях в Індивідуальних податкових консультаціях від 21.07.17 р. № 1290/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, від 21.07.17 р. № 1291/6/99-99-15-02-02-15/ІПК ДФС зазначає, що підставою для визнання заборгованості безнадійною є постанова держвиконавця про повернення виконавчого документа в порядку і на умовах, визначених Законом № 1404.
Проте є ІПК, де викладена протилежна думка ДФС. Наприклад, в Індивідуальних податкових консультаціях від 13.05.17 р. № 171/IПК/04-36-12-32-20 і від 09.11.17 р. № 2572/6/99-99-15-02-02-15/IПК податківці зазначають, що при поверненні виконавчого документа і поверненні авансового платежу у зв'язку з відсутністю майна боржника в постанові ДВС буде зазначений строк повторного пред'явлення виконавчого документа. Тобто виконавче провадження не закрите, а значить, немає підстав для віднесення заборгованості до безнадійної.
У зв'язку з тим що із цього питання у ДФС немає однозначної позиції, радимо отримати ІПК на свою адресу про можливість визнати заборгованість безнадійною згідно з пп. «є» пп. 14.1.11 ПК.
Банкрутство або ліквідація боржника
У разі визнання боржника банкрутом у встановленому порядку або припинення юрособи у зв'язку з ліквідацією визнати заборгованість безнадійною можна на підставі пп. «з» пп. 14.1.11 ПК.
Якщо майна боржника недостатньо для погашення заборгованості, то кредитор може звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство. При цьому сума боргу повинна перевищувати мінімально встановлений розмір сукупних вимог для порушення справи про банкрутство (300 МЗП) (ст. 10 Закону від 14.05.92 р. № 2343-XII, далі – Закон № 2343).
Згідно з ІПК № 4016 достатньою умовою для визнання заборгованості безнадійною відповідно до вимог пп. «з» пп. 14.1.11 ПК є наявність постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом, прийнятої в судовому засіданні за участі сторін, або припинення юридичної особи, що підтверджується записом у Єдиному державному реєстрі (далі – ЄДР) про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Ми не радимо платникам податків визнавати заборгованість безнадійною відразу ж після винесення постанови суду про визнання підприємства банкрутом. Річ у тому, що в момент визнання боржника банкрутом починається ліквідаційна процедура і заборгованість ще може бути погашена. Тільки після завершення такої процедури, затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу можна з точністю сказати, буде заборгованість погашена частково або повністю чи не буде погашена зовсім (ст. 46 Закону № 2343). Отже, саме припинення юрособи свідчить про неможливість повернення ним боргу.
Тому ми вважаємо, що документальним підтвердженням факту банкрутства будуть тільки відомості у вигляді витягу з ЄДР про припинення такої юрособи (ст. 9, 11 Закону від 15.05.03 р. № 755-IV).
Коментарі до матеріалу