Застосування РРО/ПРРО у разі проведення розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів

Пунктом 14 ст. 9 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій (РРО/ПРРО), та розрахункові книжки не застосовуються: при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Отже, суб’єкт господарювання може не застосовувати РРО/ПРРО у випадку проведення розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів, тобто коли суб’єкт господарювання за місцем надання послуг не здійснює прийом від споживачів готівки, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Пункт 14 ст. 9 Закону № 265 слід розуміти так, що РРО/ПРРО можуть не застосовуватись під час здійснення розрахунків за послуги з використанням банківських систем дистанційного обслуговування банків та/або сервісів переказу коштів банків чи небанківських фінансових установ.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (постанова Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22) в п. 2.10 передбачено, що клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування.

Згідно з п. 10.4 Постанови № 22 системи типу «клієнт – банк», «клієнт – Інтернет – банк», «телефонний банкінг», «платіжний за стосунок» та інші системи дистанційного обслуговування на підставі дистанційних розпоряджень клієнта можуть виконувати функції надання інформаційних послуг згідно з переліком, що зазначений в договорі між банком та клієнтом, здійснення операцій за рахунком клієнта.

Таким чином, «система дистанційного обслуговування» є продуктом банку, що пропонується/надається банком своїм клієнтам (фізичним особам/суб’єктам господарювання) та який надає можливість клієнтам без фізичного відвідування банку отримувати послуги банку щодо ініціювання переказу коштів з/на рахунки клієнтів з використанням як платіжних доручень, так і з використанням інших платіжних інструментів (зокрема, платіжних карток), а також здійснювати інші операції (отримання довідок, обмін валют, і ін).

Банківська система дистанційного обслуговування може бути реалізована на офіційному сайті банку в мережі Інтернет, в платіжних пристроях банку та/або у вигляді платіжного застосунку в технічному пристрої клієнта (ноутбуку, смартфоні, планшеті інше).

Сервіси переказу коштів – продукт банку або небанківської фінансової установи, що має ліцензію Національного банку України (НБУ) на переказ коштів без відкриття рахунків, який спрощує проведення розрахунків і надається клієнтам (фізичним особам/суб’єктам господарювання), зокрема, для здійснення оплати за товари/надані послуги, Ініціювання переказів коштів (готівкою/безготівково, у тому числі з використанням платіжних карток) інших операцій.

Сервіс переказу коштів» може бути реалізований на офіційному сайті банку/НБУ в мережі Інтернет, в платіжних пристроях банку/НБУ та/або у вигляді програмного забезпечення/платіжного застосунку в технічному пристрої клієнта банку/НБУ (ноутбуку, смартфоні, планшеті інше).

https://dp.tax.gov.ua