Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку

Відповідно до ч. 7 ст. 179 КЗпП і п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону від 15.11.1996 № 504 «Про відпустки» (далі – Закон № 504) якщо дитина потребує домашнього догляду, одному з батьків дитини в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження зарплати тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш ніж до досягнення дитиною шестирічного віку.

Таким чином, працівник/працівниця може оформляти відпустку для догляду за дитиною до 6 років, що підтверджується поданням роботодавцю заяви та довідки за формою № 080-1/о, затвердженою наказом МОЗ від 11.06.2012 № 430 (далі – Наказ № 430).

Строк дії довідки встановлюється індивідуально з урахуванням захворювання, його перебігу, ефективності протирецидивних і реабілітаційних заходів і становить не менше ніж 6 місяців (п. 17 Наказу № 430).

На підставі вищенаведених документів роботодавець видає наказ про надання відпустки для догляду за дитиною до 6 років на строк, зазначений у довідці (він зазначається в п. 11).

Якщо до закінчення строку дії довідки стає зрозуміло, що дитина й надалі потребує догляду, слід заздалегідь подбати про оформлення нової довідки, щоб вона була наступною датою після закінчення попередньої. Тоді новий наказ оформлювати не потрібно.

Якщо нова довідка надана через декілька чи більше днів після закінчення строку дії попередньої довідки, то знову пишеться наступна заява та видається новий наказ.

Згідно з ч. 5 ст. 179 КЗпП і ч. 2 ст. 18 Закону № 504 підприємства за рахунок власних коштів можуть надавати одному з батьків дитини частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження зарплати для догляду за дитиною більшої тривалості.

Але це є правом роботодавця, а не обов’язком.

Тож, якщо працівник не матиме довідки, роботодавець може надати йому або щорічну відпустку (ст. 6 Закону № 504), або відпустку без збереження зарплати (ст. 26 Закону № 504), або додаткову відпустку, якщо працівник має 2 і більше дітей (ст. 19 Закону № 504).

Нагадуємо, що Закон від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон № 2136) визначає особливості трудових відносин працівників усіх підприємств в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану».

Норми Закону № 2136, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП та інше законодавство про працю, – мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану для працівників усіх підприємств в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частина 2 ст. 12 Закону № 2136 регламентує: у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Південно-Східне МУ Держпраці

Приєднуйтесь до Uteka у Telegramm