Щодо ЄСВ із суми допомоги з тимчасової непрацездатності за лікарняним, що відкрито в день звільнення

Управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Вінницькій області інформує, що відповідно до ст. 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення згідно з п. 5 ст. 40 КЗпП). 

Згідно з ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.  

Пунктом 1 ст. 12 розд. ІV Закону від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 1105) встановлено, що право на страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи – громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою.  

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.  

Згідно з абзацом другим п. 2.27 розд. ІІ Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту населення від 29.07.1993 № 58, днем звільнення вважається останній день роботи.  

Підставою для призначення, зокрема, допомоги по тимчасовій непрацездатності є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність листок непрацездатності (п. 1 ч. 1 ст. 23 розд. ІV Закону № 1105).  

Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у п. 1 (тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві) і п. 7 (перебування в закладі охорони здоров’я, на самоізоляції під меднаглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної  хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій) ч. 1 ст. 15 Закону № 1105, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабміном (ч. 2 ст. 15 Закону № 1105).  

Порядок нарахування та сплати ЄСВ регулюється виключно Законом від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).  

Відповідно до абзацу сьомого ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками ЄСВ є, зокрема, підприємства, установи, організації, фізособи, які використовують найману працю та органи, які виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності відповідно до законодавства для осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності.  

Базою нарахування ЄСВ для платників, зазначених в абзаці сьомому ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, є, зокрема, суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця (абзац другий п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).  

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 страхувальники – роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону № 2464 зобов’язані сплачувати ЄСВ.  

Застрахована особа – це фізособа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому Законом № 2464 порядку ЄСВ (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464).  

Після звільнення працівника підприємство не несе обов’язку страхувальника, а відповідно, і платника страхових внесків. 

Отже, суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, нараховані та виплачені особам після їх звільнення, не є базою нарахування ЄСВ . 

ГУ ДПС у Вінницькій області