Підписуйся на інформаційну страховку бухгалтера
Підписатися

Визначення дати складання ПН за електронного документообігу

21.09.2020 133 0 0

При здійсненні платником податку (постачальником) постачання послуг, які оформлялись первинним документом в електронній формі, датою виникнення податкових зобов’язань і, відповідно, датою складання податкової накладної за такою операцією вважатиметься дата складання такого первинного документа, який містить інформацію про господарську операцію, незалежно від дати накладання електрон­них підписів.


ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 28.08.2020 р. № 3597/ІПК/99-00-05-06-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо особливостей визначення податкових зобов’язань з ПДВ та термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, основним видом діяльності товариства є надання і оренду площ в торговельно-розважальному центрі.

Під час здійснення господарських операцій Товариство використовує електронний документообіг.

Первинні документи в електронній формі формуються та застосовуються відповідно до вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг з накладанням кваліфікованого електронного підпису.

При цьому, мають місце ситуації, та дата складання документа та дата його фактичного підписання контрагентом є різною.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №.996).

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку.який ведеться підприємством.

Фінансова податкова, статистична та іншівиди звітності, що використовують грошовий виміргник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських  операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено статтею 1 Закону № 996, під поняттям первинного документа розуміється документ, який містить відомості про господарську операцію (дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, влассному капіталі підприємства).

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву докуммммента(форми):

  • дату складання;
  • назву підприємства, від імені якого складено документ;
  • зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
  • посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
  • особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу,яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (пункт 2 статті 9 Закону 996).

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (пункт 5 статті 9 Закону №966).

Первинні документи, складені в електронній формі,застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг (пункт 2 статті 9 Закону № 996).

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та викоритання електронних документів встановлює Закон України від22 травня 2003 року № 851-ІV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі-Закон № 851).

Електронний документ - документ,інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа(стаття 5 Закону № 851).

Згідно зі статтею 6 Закону №851 для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Створення електронного документа завершується накладанням електронного підпису.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу(пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Перший абзацом пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ Кодексу встановлено, що для цілей оподаткування платники зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів,регістрів бухгалтерського облікку,ффінансової звітності, інших документів,пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтвержених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ Кодексу.

правовві основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ Кодексу.

Правила формівання податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкової накладної і реєстрації її в ЄРПН регулюються статтями 187, 198 і 201 розділу V Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

  • дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг,що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата опри буткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі,що обслуговує платник податку;  
  • дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів- дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг-дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктами 201.1 та 201.10 статті 201 розділу V Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний  скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати їїв ЄРПН у встановлені Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована ВЄРПН плптником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, враховуючи викладене, а також те, що серед обов'язкових реквізитів документа , визначених пунктом 2 статті9 Закону №996, дата підписання документа відсутня, платникам податку при здійсненні операцій з постачання послуг з метою визначення дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ та, відповідно складання податкових накладних за такими операціями, слід використовувати дату складання документа (в паперовій чи електронній формі), який містить відомості про постачання послуг платником податку, оскільки данний реквізит визначений Законом № 966 як обов'язковий для первинного документа.

Таким чином, приздійсненні платником податку(постачальником) операції з постачання послуг,які офрмлялись первинним документом, складеним в електронній формі, датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ та відповвідно складання податкової накладної за такою операцією буде вважатися дата складання такого первинного документа, який містить відомості про господарську операцію.незалежно від дати накладання електронних підписів.

Питання формування податкового кредиту одержувачем послуг , що надаються платником не є предметом розгляду цієї індивідуальної податкової консультації.

У разі необхідності платник податку-одержувач послуг ммає право звернутися за отриманням індивідуальної податкової консультації.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу ІІ Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Коментарі до матеріалу

Кращі матеріали