Про визначення моменту виникнення права власності на домоволодіння та обов’язку зі сплати ПДФО: лист Мін’юсту

Мін’юст надав роз’яснення щодо визначення моменту виникнення права власності на домоволодіння та обов’язку зі сплати ПДФО. 

Міністерство юстиції України 

Лист 

від 27.11.2023 № 155384/В-36662/8.4.4 

Щодо розгляду звернення 

Міністерство юстиції України розглянуло <...> щодо надання роз’яснень у частині визначення моменту виникнення права власності на домоволодіння та сплати податку на доходи фізичних осіб і повідомляє. 

Перш за все звертаємо увагу, що відповідно до пункту 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227, Державна податкова служба України (далі – ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує, зокрема, державну податкову політику. 

ДПС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює розгляд звернень (запитів) громадян, платників податків з питань, пов’язаних із діяльністю ДПС; надає індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового законодавства (підпункти 69, 70 пункту 4 вказаного Положення). 

Зі змісту звернення випливає, що домоволодіння було придбане у 2005 році, згодом у 2010 році проведено часткову реконструкцію будинку, а господарські споруди, які на той час були в аварійному стані, знесено та на їхньому місці побудовано нові (гараж та сарай), а у вересні 2023 року подано декларацію про готовність об’єкта до експлуатації в порядку будівельної амністії та внесені відомості про право власності на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав). 

У контексті порушеного питання щодо моменту виникнення права власності на нерухоме майно та описаної у зверненні ситуації вважаємо, що строк перебування нерухомого майна у власності має обраховуватися з моменту, коли право власності виникло в особи на таке майно до його переробки, з огляду на таке. 

Частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс) встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. 

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (статті 316, 317 Кодексу). 

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки (стаття 179 Кодексу). 

Статтями 331 та 332 Кодексу врегульовано відносини, пов’язані з набуттям права власності на новостворене майно та майно, що зазнало переробки. 

На відміну від набуття права власності на новостворене майно, переробкою є використання однієї речі (матеріалу), у результаті чого створюється нова річ. Тобто за загальним правилом правомочності з володіння, користування та розпоряджання у випадку переробки речі належать одній і тій самій особі як до, так і після переробки. 

Отже, у випадку з переробкою речі суб’єкт права власності залишається незмінним, проте відповідне право власності закономірно охоплює не річ, що була до переробки, а вже перероблену річ. 

Щодо правової природи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав), зазначаємо, що державна реєстрація прав є не способом набуття права власності, а лише підтвердженням такого набуття. 

Державна реєстрація прав не є підставою набуття, зокрема, права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття такого права з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.06.2023 в справі № 539/5295/21 (61-6235св23)). 

Зауважуємо, що функціонування Державного реєстру прав спрямоване на відображення максимально досяжної історії існування об’єкта нерухомості. Відповідно за загальним правилом Державний реєстр прав має відображати первинного власника нерухомого майна та документи, за якими він набув речове право, а потім послідовний ланцюжок усіх наступних змін речових прав та суб’єктів таких прав, а також документів, що посвідчують речові права. 

Важливі юридичні застереження 

1. Листи Міністерства юстиції України не є нормативно-правовими актами, не встановлюють правових норм та мають лише інформаційний характер. Їх реальне значення не перевищує авторитету аргументів та суджень, покладених в основу відповідної правової позиції. 

2. Роз’яснення законодавства, яке міститься у цьому листі, не є юридичною консультацією щодо конкретної ситуації, не враховує особливостей відповідних фактичних обставин та ґрунтується на презумпції достовірності наданої заявником інформації. 

Мін'юст