Чи потрібна ліцензія, якщо пальне зберігається в орендованому приміщені

Читайте за темою:

Спецпроект «Пальне-2020: ліцензування, адміністрування, контроль, відповідальність»

Все про пальне: як отримати ліцензію, уникнути штрафів і правильно оформити акцизні накладні

Ліцензію на право зберігання пального не отримують на місця зберігання пального, що використовують:

• підприємства, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевою бюджету;
• підприємства, установи та організації системи державною резерву;
• СГ для зберігання пального, яке споживають для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто - та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізують через місця роздрібної торгівлі.

ГУ ДФС У ПОЛТАВСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 07.11.2019 р. № 1221/ІПК/16-31-32-01-19

Головне управління Державної податкової служби у Полтавській облает відповідно до статті 52 Податкового кодексу України від 02.12.201 ( за №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс) розглянуто звернення ТОВ на отримання індивідуальної податкової консультації з питання придбання ліцензії на право зберігання пального, і повідомляє.

Питання, викладене в зверненні ТОВ: чи необхідно придбавати ліцензію на право зберігання пального, якщо ТОВ орендує приміщення в іншого суб’єкта господарювання, який має ліцензію на зберігання пального?

Ліцензування оптової, роздрібної торгівлі пальним та зберіганій пального запроваджено з 01.07.2019 року відповідно Закону України від 19.12.1995 року «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» № 481/95-ВР (із змінами і доповненнями) (далі - Закон № 481/95).

Даним законом визначено, зокрема, порядок та умови ліцензування окремих видів діяльності, в тому числі зберігання пального.
Так, згідно статті 1 Закону № 481/95, ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Статтею 1 Закону № 481/95 визначено, що місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Із листа ТОВ вбачається, що приміщення, де планується зберігати пальне, буде використовуватись ТОВ на підставі договору оренди, укладеного з іншим суб’єктом господарювання, тобто на підставі права користування.

Відповідно до ст.15 Закону № 481/95 суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.

Річна плата за ліцензії на право зберігання пального складає 780 гривень.

Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадженн і якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами; оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

• документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
• акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
• дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Статтею 15 Закону № 481/95 передбачено, що ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

• підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
• підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
• суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Таким чином, якщо діяльність ТОВ не підпадає під жодне положення, наведене вище, то підприємству необхідно придбати ліцензію на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального, в тому числі якщо місце зберігання пального використовується на підставі договору оренди, тобто на підставі права користування, відповідно до статті 1 Закону № 481/95.

Звертаємо Вашу увагу, що згідно статті 17 Закону № 481/95 у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів - 500000 гривен.

При цьому згідно ст. 18 Закону № 481/95 до суб'єктів господарювання не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 грудня 2019 року без наявності відповідної ліцензії.

Відповідно до підпункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.