Коли у підприємця-загальносистемника є право на торішні витрати

На практиці у підприємця бувають разові/одночасні витрати, пов'язані з веденням госпдіяльності (наприклад, закупівля товарів, сировини на склад у великій кількості), а також додаткові витрати, які можна віднести до всієї партії купленого товару (оплата транспортування товарів, вантажно-розвантажувальних робіт тощо). А отримати дохід від продажу цих товарів він може, припустимо, тільки в наступному звітному періоді.

Що ж буде, якщо підприємець відобразить у складі витрат усю суму таких витрат на дату їх сплати? Це призведе до помилкового визначення оподатковуваного доходу. Адже підприємець на загальній системі оподаткування має право визнати витрати у момент продажу товару – і лише в частині отриманого доходу (тобто виручки від продажу товару). Дохід відображається в Книзі обліку доходів і витрат (форма і Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат затверджені наказом Міндоходів від 16.09.13 р. № 481, далі – Порядок № 481, Книга) на дату отримання виручки (п. 6 Порядку № 481; ЗІР, категорія 104.05).

В Індивідуальній податковій консультації від 12.04.19 р. № 1577/С/26-15-13-06-12-ІПК (далі – ІПК № 1577) ДФС роз'яснює підприємцеві, що він має право включити до витрат звітного року витрати, здійснені у минулому звітному періоді при купівлі товарів (робіт, послуг), якщо вони пов'язані з отриманням доходу у звітному році.

Сума таких документально підтверджених витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходу, відображається у графі 6 Книги за підсумками робочого дня, протягом якого був отриманий такий дохід (п. 5, 6 Порядку № 481; ЗІР, категорія 104.05).

Зверніть увагу, що право на такі витрати виникає тільки в частині отриманого доходу (виручки від продажу товару (роботи, послуги). Тому підприємцеві необхідно вести облік для правильного розподілу і відображення в Книзі таких витрат при продажу товарів. Крім того, необхідність ведення обліку товарно-матеріальних цінностей (далі – ТМЦ) передбачена законодавчими нормами, а саме:

• підприємець зобов'язаний вести облік доходів і витрат, складати звітність і мати підтвердні документи про походження товару (пп. 16.1.2, 16.1.12, п. 44.1, 177.10 Податкового кодексу, далі – ПК);
• суб'єкти господарювання, які проводять розрахункові операції, зобов'язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації та має право продавати тільки ті товари (послуги), які відображені в такому обліку (п. 12 ст. 3 Закону від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстру розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг»).

Також нагадаємо, що контролюючий орган має право вимагати від платників податків зняття залишків ТМЦ під час перевірки (пп. 20.1.9 ПК).

Тому для виконання вищенаведених норм законодавства підприємець зобов'язаний вести облік ТМЦ у будь-якій зручній для нього формі.

А за його бажанням для ведення обліку товарних запасів він може керуватися П(С)БО 9 «Запаси» – формою ведення бухобліку, яка передбачена для підприємств (п. 2 ст. 3 Закону від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»). Ці роз'яснення містяться в Індивідуальних податкових консультаціях від 11.03.19 р. № 962/6/99-99-13-01-04-15/ІПК та від 24.04.19 р. № 1783/6/99-99-13-02-03-15/ІПК).