Відповідно до п. п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності – обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Обов’язковими умовами договору оренди землі є:
Слід зазначити, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може:
1. бути меншою за розмір земельного податку:
2. перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки;
3.перевищувати розмір орендної плати, що дорівнює 12 відсотків нормативної грошової оцінки, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах;
4. для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку;
5. для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.
Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
if.tax.gov.ua