Як обкладаться ПДФО поворотна фіндопомога, яка не повернута та стягується у судовому порядку

Чи підлягає обкладенню ПДФО поворотна фінансова допомога (далі – ПФД), яку ЮО надала ФО-працівнику, яка не повернута у строк, визначений договором позики, якщо дія договору закінчилася, а працівник звільнився, але заборгованість буде повертатися в судовому порядку в межах строку позовної давності? 

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV Податкового кодексу (далі – ПК), згідно з пп. 165.1.31 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума ПФД, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума ПФД, що отримується платником податку. 

ПФД – сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення (пп. 14.1.257 ПК). 

Правовою основою для отримання ПФД є договір позики. Відносини за договором позики регулюються ст. 1046–1053 Цивільного кодексу (далі – ЦК). 

Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. 

Згідно зі ст. 1049 ЦК позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. 

Причому в законодавстві визначаються поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (ст. 530, 631 ЦК). 

Так, відповідно до ст. 530 ЦК, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 

Статтею 631 ЦК визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. 

Таким чином, основна сума ПФД, що отримується фізичною особою на підставі укладеного договору позики, протягом його строку дії, тобто часу, упродовж якого боржник повинен виконати обов’язок щодо повернення отриманої допомоги, не є об’єктом обкладення ПДФО. 

Разом з тим до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається: 

• сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 % місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розд. II ПК, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації (далі – Декларація) (пп. 164.2.7  ПК); 
• основна сума боргу (кредиту) платника податку (крім суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов’язаний повідомити платника податку – боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у Декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному п. 164.2 ПК, такий кредитор зобов’язаний виконати всі обов’язки податкового агента щодо доходів, визначених пп. 164.2.17 ПК (абзац перший пп. «д» пп. 164.2.17 ПК). 

Причому позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК). 

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК). 

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК). 

Так, за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК). 

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252–255 ЦК. 

Ураховуючи викладене, якщо боржником не виконується зобов’язання у строк, визначений договором, тобто не повертається ПФД, то сума заборгованості включається до оподатковуваного доходу платника податку у разі її анулювання (прощення) кредитором до закінчення строку позовної давності на підставі пп. «д» пп. 164.2.17 або пп. 164.2.7 ПК у разі спливу строку позовної давності. 

Водночас кожен конкретний випадок виникнення податкових відносин потребує детального аналізу документів та матеріалів, які стосуються даної справи. 

ЗІР, категорія 103.02