Зміна строків дії права користування НМА

ПКУ не передбачено зміни строку корисного використання об’єктів нематеріальних активів у податковому обліку у разі зміни термінів корисного використання таких об’єктів у бухгалтерському обліку.

Підпунктом 138.3.4 ст. 138 ПКУ встановлено мінімальні строки нарахування амортизації у податковому обліку.

Якщо відповідно до правовстановлюючого документа строк дії права користування нематеріального активу не встановлено, такий строк корисного використання визначається платником податку самостійно, але не може становити менше двох та більше 10 років (пп. 138.3.4 ст. 138 ПКУ).

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 03.03.2020 р. № 882/6/99-00-07-02-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо застосування строків дії права користування нематеріальними активам і у разі їх перегляду, та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі -Кодекс), повідомляє.

Щодо терміну «нематеріальні активи», то Кодекс не містить такого визначення.

При цьому відповідно до п.п. 14.1.84 п. 14.1 ст. 14 Кодексу інші терміни для цілей розділу III Кодексу використовуються у значеннях, визначевих Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку і міжнародними стандартами фінансової звітності, введеними в дію відповідно до законодавства.

Згідно з п. 8 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 38 «Нематеріальні активи» (МСБО 38) актив - це ресурс:

а) контрольований суб'єктом господарювання у результаті минулих подій;
та    

б) від якого очікують надходження майбутніх економічних вигід до суб'єкта господарювання.

Нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має фізичної субстанції та може бути ідентифікований.

Відповідно до п. 104 МСБО 38 період і метод амортизації нематеріального активу з визначеним строком корисної експлуатації слід переглядати принаймні на кінець кожного фінансового року.

Якщо очікуваний строк корисної експлуатації активу відрізняється від попередніх оцінок, період амортизації слід відповідно змінити.

Якщо відбулася зміна в очікуваній формі споживання майбутніх економічних вигід, утілених в активі, метод амортизації слід змінити для відображення зміненої форми.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, встановлено статтею 138 Кодексу.

Згідно з абз. другим п. 138.1 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема, на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

На підставі абз. другого п. 138.2 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема, на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу.    

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу І цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень п. 138.3 ст. 138 Кодексу визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Таким чином, Кодексом не передбачено зміни строку корисного використання об'єктів нематеріальних активів у податковому обліку у разі зміни термінів корисного використання таких об'єктів у бухгалтерсько ту обліку.

При цьому п.п. 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Кодексу встановлено мінімальні строки нарахування амортизації у податковому обліку.

Якщо відповідно до правовстановлюючого документа строк дії права користування нематеріального активу не встановлено, такий строк корисного використання визначається платником податку самостійно, але не може становити менше двох та більше 10 років (п.п. 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Кодексу).

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.