Земельна оренда посилює ризики для власників паїв

Нагадаємо, що більшість земельних паїв перебуває наразі в оренді агрохолдингів та фермерів.

Ні про яку дію ринкових законів, вільну конкуренцію тут і мови не буде.

    Землевласнику не вдасться без проблем продати землю «за документами» за мінімальними цінами, отримавши суттєвий «бонус» готівкою, як це зараз відбувається з договорами оренди. Тут безумовно виграє держава.

Якщо землевласник запропонує діючому орендарю таку угоду, він цілком слушно може на це й не піти.

    Орендар дочекається укладання, без власного погодження, подібної угоди з іншим покупцем. А вже оскаржити таку угоду в судовому порядку, зобов’язавши замлевласника продати орендарю землю за тою самою «мінімальною ціною», але вже без доплат, буде не важко. Тут вже не виграє ніхто, окрім орендаря».

Взагалі норми закону в частині права на першочергове придбання виписані не чітко, що може призвести до їх неоднозначного тлумачення сторонами, маніпуляцій, конфліктів та судових спорів.

    Взяти хоча б питання визначення ціни на землю за пріоритетним продажем. Закон передбачає, що це має бути «ціна, за якою вона (ділянка) продається». Врятувати ситуацію міг би Кабінет Міністрів України, ухваливши Типовий договір купівлі-продажу земельної ділянки в порядку переважного права, форма якого містила б загальнобов’язкові положення, які б гарантували дотримання прав землевласника (порядок розрахунків, штрафні санкції, документальне оформлення угоди тощо). Але цього поки не зроблено. Більше того, навіть Типовий договір оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України жодної згадки про порядок реалізації орендарем переважного права на купівлю земельної ділянки не містить. А шлях до цього очевидний — або переговори з орендарем, щоб він добровільно відмовився від свого першочергового права, або розірвання договору всіма можливими способами.

В результаті агробізнес може отримати асиметричний удар, замість очікуваної користі: землевласники просто не будуть йти на продовження оренди та спробують «атакувати» чинні договори, не без допомоги «добрих людей» (рейдерів, конкурентів, зацікавлених покупців).

    Люди й так сьогодні не охоче йдуть на орендні відносини, слухаючи політиків, які обіцяють відкриття ринку сьогодні-на завтра. Якщо врахувати відсутність судової практики з цього питання, картинка складається доволі туманна. Цілком можлива перспектива для аграріїв — витратити величезні зусилля на конфлікти та судові війни та залишитись взагалі без землі.

Джерело: https://agropolit.com/news/5831-zemel...