Військова служба за контрактом – гарантії: судова практика
Предмет спору: за працівником, який вступив на військову службу за контрактом під час мобілізації на особливий період, зберігається місце роботи, посада та середній заробіток.
Ситуація
У квітні 2016 року громадянин (далі – позивач) був прийнятий на роботу в приватну фірму (далі – відповідач) на посаду водія вантажного автотранспорту. 28 лютого 2017 року позивач уклав із Міноборони (в особі командира військової частини) контракт про проходження військової служби в лавах ЗСУ строком на три роки. Наказом директора відповідача від 28.02.17 р. позивач був звільнений з роботи у зв'язку з добровільним вступом на військову службу на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП. Цей наказ позивач отримав рекомендованим листом 1 квітня 2017 року, що підтверджується копією поштового конверта. У квітні 2017 року позивач звернувся до суду з вимогою визнати незаконним і скасувати наказ про його звільнення у зв'язку з добровільним вступом на військову службу за контрактом, а також відновити його на роботі на посаді водія вантажного автотранспорту та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Чому виник спір
Згідно з п. 3 ст. 36 КЗпП призов або вступ на військову службу є підставою для звільнення співробітника. Однак звільнення за даною статтею не допускається у випадку, якщо за працівником зберігається робоче місце та посада згідно із ч. 3 і 4 ст. 119 КЗпП. На практиці роботодавці нерідко упускають із виду гарантії, закріплені в ст. 119 КЗпП, і звільняють співробітника за п. 3 ст. 36 КЗпП. А в подальшому це призводить до судового розгляду.
Рішення суду
Касаційна скарга позивача була задоволена (постанова ВСУ від 20.06.18 р., ЄДРСР, реєстр. № 74963434). Примаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив із того, що позивач уклав контракт про проходження військової служби в лавах ЗСУ під час кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України. Позивач як військовослужбовець несе службу особливого характеру під час дії в державі особливого періоду, тому він користується пільгами, передбаченими ст. 119 КЗпП і ст. 39 Закону від 25.03.92 р. № 2232-XII.
Аргументи суду
1. Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом за мобілізацією, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, зберігаються місце роботи, посада та середній заробіток на підприємстві або в роботодавця-підприємця.
Зі змісту ч. 3 ст. 119 КЗпП випливає, що для вирішення питання про наявність прав на гарантії, передбачені даною нормою трудового законодавства, правове значення мають: види військової служби та її підстави; строки дії особливого періоду, початку та завершення мобілізації, демобілізації; наявність кризової ситуації, що загрожує національній безпеці.
2. Згідно зі ст. 1 Закону від 21.10.93 г. № 3543-XII (далі – Закон № 3543) особливий період – це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, ЗСУ, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ та організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов’язку щодо захисту Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення цього рішення до відома виконавців при прихованій мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.
Особливий період охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відновний період після закінчення воєнних дій.
У свою чергу, мобілізація – це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а ЗСУ, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою, може проводитися відкрито або приховано.
Демобілізація – це комплекс заходів, рішення про порядок і строки проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірний перехід національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій на роботу та функціонування в умовах мирного часу, а ЗСУ, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – на організацію мирного часу.
3. Особливий період закінчується із прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення всіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу. Дотепер рішень про повну демобілізацію всіх призваних за мобілізацією військовослужбовців і переведення всіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.
4. Відповідно до ст. 235 КЗпП у випадку звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на колишній роботі органом, що розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, що розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення щодо виплати працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше ніж за один рік. А якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, тоді орган, що розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
5. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд виходив з того, що позивач уклав контракт про проходження військової служби в лавах ЗСУ під час кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України. Як військовослужбовець він ніс службу особливого характеру під час дії в державі особливого періоду, а тому користується пільгами, передбаченими ч. 3 ст. 119 КЗпП і ст. 39 Закону № 3543.
Про що попереджала Uteka
У публікації «Працівника підприємства призвано на військову службу: відповідаємо на запитання» ми попереджали роботодавця, якими будуть наслідку у випадку незаконного звільнення працівника, прийнятого на військову службу за контрактом під час особливого періоду.
Нагадаємо ще раз, що в разі звільнення такого співробітника роботодавця очікують такі наслідки, як:
1. Поновлення співробітника на роботі через суд.
2. Стягнення з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника на підставі ст. 235 КЗпП.
3. Фінансові санкції, передбачені ч. 2 ст. 265 КЗпП. Так, за недотримання гарантій і пільг, належних працівникам, які призиваються на військову службу, передбачено штраф у 10 МЗП на момент виявлення такого порушення. При цьому штраф у такому розмірі сплачується за кожного працівника, у відношенні якого допущено таке порушення.
4. Адміністративна відповідальність на підставі ст. 41 КУпАП – штраф у розмірі від 50 до 100 НМДГ (від 850 до 1 700 грн.).
Що рекомендувала Uteka
У вішезазначеній статті ми розповідали, на які категорії осіб поширюються гарантії, установлені ст. 119 КЗпП.
Так, гарантії щодо збереження робочого місця поширюються на осіб, які приймаються: на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу та військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період; на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом оформлення нового контракту, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення з військової служби. Крім того, зазначені гарантії також зберігаються за працівниками, які під час військової служби: отримали поранення (інші ушкодження здоров'я) і перебувають на лікуванні в медичних установах; потрапили в полон; оголошені безвісно відсутніми.
Гарантії зберігаються до дня, що настає за днем їх узяття на облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у випадку закінчення ними лікування в медичних установах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими. За такими співробітниками зберігається місце роботи, посада та середній заробіток.
У консультації ми наводили рекомендації щодо оформлення документів для збереження робочого місця за співробітником, призваним на військову службу.
Висновки
Працівника, прийнятого на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду, не можна звільнити за п. 3 ст. 36 КЗпП. Адже на таких працівників поширюються гарантії, установлені ст. 119 КЗпП: за ними зберігається місце роботи, посада та середній заробіток.
Коментарі до матеріалу
Відсортовано: по часу за популярністю
Всього коментарів 2