Звільнення директора: чотири гарячих запитання

Директор – такий самий найманий працівник, як і всі інші. Проте ситуація зі звільненням директора часто буває непростою, тому викликає запитання.

Підприємство припиняє роботу: немає замовлень, тому немає грошей на те, щоб виплачувати заробітну плату працівникам, у тому числі і директорові. Чи треба в такій ситуації звільняти директора і за якими підставами? Чи треба звільнятися директорові, якщо він – єдиний засновник підприємства?

Якщо під словом «треба» ви розумієте обов'язок роботодавця в такій ситуації звільнити директора, тоді не треба.

КЗпП не вимагає звільняти найманих працівників у разі припинення роботи.

Підстави, за якими підприємство має право ініціювати звільнення найманого працівника (у т. ч. і директора), передбачені ст. 40, 41 КЗпП. Правда, майже всі вони носять негативний характер, тобто звільнення є покаранням: за прогул, невідповідність посаді тощо. Якщо вам директора карати немає за що, ці підстави не підійдуть.

Директор може бути звільнений на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП – якщо в контракті з ним передбачено можливість звільнення у разі припинення діяльності підприємства.

Також найманий працівник (директор) може бути звільнений на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП (за угодою сторін). При цьому сторони повинні угоджувати дату звільнення. Найпростіше це зробити, коли директором є єдиний засновник. Він може звільнити себе самого з посади директора за угодою сторін. Адже в цьому випадку ніяких проблем з узгодженням дати звільнення не виникне.

Директорові за особистими обставинами необхідно терміново переїхати на постійне місце проживання до іншого міста. Але засновник не хоче його звільняти, поки не знайде іншого директора. Чи може директор у такій ситуації звільнитися в необхідний йому строк?

За наявності поважних причин – може. Так, роботодавець зобов'язаний звільнити найманого працівника (директора) у строк, про який той просить, якщо (ч. 1, 3 ст. 38 КЗпП):

• працівник не може продовжувати роботу у зв'язку з переїздом на нове місце проживання або переведенням чоловіка (дружини) на роботу в іншу місцевість;
• працівник не може проживати в цій місцевості за станом здоров'я, що підтверджено медичним документом;
• про звільнення просить вагітна жінка або жінка, якій необхідно доглядати за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною-інвалідом;
• сам роботодавець (засновник) не виконує вимоги законодавства про працю, умови колективного або трудового договору (контракту).

Розглянемо ще одну ситуацію, яка нерідко зустрічається на практиці, і підкажемо, як можна діяти сторонам.

Припустимо, з директором укладено контракт на певний строк, тобто строковий трудовий договір. І умовами цього контракту, наприклад, передбачено неможливість його дострокового розірвання за ініціативою директора.

Але й із такої ситуації також є вихід. А саме – контракт, укладений на визначений строк, може бути розірваний достроково за ініціативою директора:

• за тими ж підставами, що й безстроковий трудовий договір (див. вище);
• якщо директор захворів або став інвалідом, що перешкоджає виконанню ним своїх обов'язків із керівництва підприємством (ст. 39 КЗпП).

З директором укладено трудовий договір на невизначений строк. Директор хоче звільнитися, але подати заяву про звільнення нікому. Засновник підприємства не живе вдома, і його місцезнаходження невідоме. Чи може у такому разі директор звільнити себе самого?

Звільнити директора, дійсно, може тільки засновник підприємства. Але якщо місцезнаходження засновника не відомо, то це не означає, що директор буде змушений довічно працювати на цьому підприємстві.

На думку Мінпраці та соцполітики, у таких випадках директор має право реалізувати своє право звільнитися за власним бажанням, передбачене ст. 38 КЗпП. Для цього директор повинен видати наказ про визнання себе звільненим за власним бажанням (лист від 12.01.11 р. № 15/06/186-11).

Але спочатку директор повинен зробити кроки, які доведуть, що він діяв за процедурою, установленою ст. 38 КЗпП. Тобто перш ніж видавати наказ про своє звільнення, йому треба повідомити засновника про своє бажання звільнитися.

Як це зробити? Потрібно написати заяву з проханням про звільнення за власним бажанням і направити її рекомендованим листом з описом вкладення і повідомленням про вручення за останньою відомою йому адресою засновника. Наприклад, за адресою, зазначеною в установчих документах, або за фактичним місцем проживання засновника.

Припустимо, листа не було вручено адресатові, а фактичне місцезнаходження засновника невідоме. Тоді необхідно підтвердити документально факт відсутності (неможливості встановлення місцезнаходження) засновника. Для отримання підтвердного документа директорові слід звернутися до міліції із заявою про розшук засновника. Розшук зниклих осіб належить до повноважень міліції (пп. 9 ч. 1 ст. 10 Закону від 20.12.90 р. № 565-XI). І вже виходячи з офіційної відповіді, наданої міліцією, стане ясно, за якою адресою направляти засновникові заяву про звільнення.

Якщо в міліції директорові повідомлять місцезнаходження засновника, то заяву про звільнення можна буде направити поштою за новою адресою.

У заяві слід зазначати бажану дату звільнення, краще з урахуванням часу поштового пробігу листа і можливого небажання або неможливості отримання листа адресатом – засновником на пошті. Це може становити від 36 до 42 днів: від 6 до 12 днів поштового пробігу рекомендованого листа (п. 1, 2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Мінінфраструктури від 28.11.13 р. № 958) плюс місячний (30 днів) строк зберігання цінного листа на пошті в разі неможливості його вручення адресатові (п. 116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.09 р. № 270).

Потім треба дочекатися отримання повідомлення про вручення листа засновникові або повернення листа, не врученого адресатові. І вже після цього директор «із спокійною совістю» може видати наказ про визнання себе звільненим за власним бажанням і внести на підставі цього наказу запис про звільнення до своєї трудової книжки.

Радимо директорові, щоб надалі його вже не турбували ні податкова інспекція, ні соціальні фонди, в останній день своєї роботи:

• письмово сповістити податкову інспекцію та соціальні фонди про своє звільнення, додавши копію наказу про визнання себе звільненим;
• подати державному реєстраторові реєстраційну картку форми 4, затверджену наказом Мін’юсту від 14.10.11 р. № 3178/5 (у редакції наказу Мін’юсту від 12.05.14 р. № 749/5), у якій зазначити про зміну керівництва підприємства – замість себе як керівника підприємства зазначити відсутнього засновника.

Директор подав заяву про звільнення за власним бажанням. Але у підприємства два засновники, один з яких погоджується на звільнення директора, а другий категорично заперечує. У результаті засновники не приймають рішення про звільнення директора і директор змушений продовжувати працювати на підприємстві. Як у такій ситуації директорові звільнитися?

У такому разі, хоча це і не передбачено законодавчо, рекомендуємо директорові подати дві заяви про звільнення однакового змісту: кожному засновникові окремо.

Засновникові, який погоджується на звільнення директора, заяву можна подати особисто.

А засновникові, який заперечує проти звільнення директора, направити заяву поштою, рекомендованим листом з описом вкладення і повідомленням про вручення.

Опис вкладення підтвердить, що листом направлено саме заяву про звільнення. А повідомлення про вручення підтвердить дату отримання цієї заяви засновником. Із цієї дати і треба починати відлік двотижневого строку відробітку перед звільненням.

Якщо засновниками так і не буде прийнято рішення про звільнення директора, то на 14-й день відробітку директор може видати наказ про своє звільнення за власним бажанням і внести запис про звільнення до своєї трудової книжки.

Що стосується документації та печатки підприємства, то їх можна буде передати за описом засновникові, який погоджував звільнення, або направити бандероллю чи посилкою з описом вкладення будь-якому з двох засновників підприємства.

А засновникові, який не дає згоду на звільнення й утримуватиме у себе трудову книжку директора, варто знати про фінансові втрати, які може мати підприємство у такому разі. Наприклад, у вигляді виплати директорові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якщо директор не отримає в останній робочий день свою трудову книжку.