Збиток на нашу голову

Чи можна притягнути бухгалтера до матеріальної відповідальності

Притягнути бухгалтера до матеріальної відповідальності насправді не так легко, як здається. Помилки, які можуть призвести до матеріальних втрат, часто пов'язані або з нормальним виробничо-господарським ризиком, або з тим, що працівник виконує не свої функції.

Ігор Забута,
керуючий партнер Юридичної компанії BLC-Ukraine

Сьогодні бухгалтеру доводиться працювати в умовах хаотичної зміни податкового законодавства. Над ним постійно висить загроза притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності. При цьому ризик притягнення бухгалтера до відповідальності держорганами залежить не стільки від дотримання ним норм законодавства, скільки від планів цих органів. Тому сподіваємося, ця стаття буде небезкорисною:

• керівнику, який переконаний, що притягнення бухгалтера до матеріальної відповідальності позитивно позначиться на його ставленні до роботи чи компенсує шкоду, заподіяну підприємству;
• бухгалтеру, котрий чомусь думає, що він не повинен нести матеріальну відповідальність.

Нагадаємо, підстави та умови матеріальної відповідальності, випадки часткової та повної матеріальної відповідальності, а також порядок відшкодування шкоди регламентовані гл. IX КЗпП. Проаналізуємо, як ці норми застосовуються на практиці, наскільки це реально.

Підстави для притягнення до відповідальності

Підставою для притягнення працівника до матеріальної відповідальності є пряма дійсна шкода, завдана ним підприємству. У контексті трудового законодавства неодержаний прибуток (втрачена вигода) не вважається прямою дійсною шкодою. На це вказується, зокрема, у частині четвертій ст. 130 КЗпП.

Щодо сфери відповідальності бухгалтера, то ВСУ у Постанові № 14 до прямої дійсної шкоди відносить зайві грошові виплати, у тому числі суми стягнутих штрафів.

Крім того, потрібно зважати на те, що згідно із ст. 130 КЗпП працівник може бути притягнутий до матеріальної відповідальності у разі одночасного виконання таких умов:

1) працівник порушив покладені на нього трудові обов'язки;

2) його дії (бездіяльність) кваліфіковані як винні протиправні;

3) встановлено причинно-наслідковий зв'язок між діями та шкодою;

4) шкоди не належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику.

Трудові обов'язки працівника

Трудові обов'язки, у порушенні яких звинувачується бухгалтер, повинні бути визначені або законодавством, або трудовим договором, або посадовою інструкцією.

Зауважимо, що в частині бухгалтерського обліку сфера відповідальності керівника підприємства (ч. 3 і 6 ст. 8 Закону про бухоблік) навряд чи є меншою за сферу відповідальності головного бухгалтера (ч. 7 ст. 8).

Зокрема, керівник відповідає за:

• організацію та створення умов для правильного ведення бухгалтерського обліку;
• забезпечення відображення усіх господарських операцій у первинних документах;
• збереження первинних документів, регістрів, звітності упродовж встановленого законом строку;
• неухильне виконання всіма підрозділами (працівниками) правомірних вимог бухгалтера щодо оформлення та здачі первинних документів.

До сфери відповідальності головного бухгалтера віднесено:

• забезпечення дотримання єдиних методологічних принципів обліку;
• складання та подання фінансової (не податкові!) звітності;
• контроль за відображенням на рахунках усіх господарських операцій;
• участь в оформленні недостач;
• перевірку стану обліку у філіях.

З викладеного вище можна зробити висновок, що бухгалтер несе персональну відповідальність лише за дотримання методології та складання (своєчасне подання) звітності. Але це навряд чи може бути без створення певних умов, за які, у свою чергу, відповідає керівник.

Щодо податкової звітності, то пп. 48.5.1 ПК передбачено, що податкову декларацію підписують керівник та особа, відповідальна за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації контролюючому органу.

Таким чином, щоб головного бухгалтера можна було притягнути до матеріальної відповідальності за штраф, сплачений за неподання податкової декларації, потрібно, щоб такий його обов'язок був передбачений трудовим договором або посадовою інструкцією. Ні Закон про бухоблік, ні ПК не містять норм, які встановлювали б такий обов'язок головного бухгалтера «за замовчуванням».

Щодо інших «обов'язків» головного бухгалтера, які часто вважаються традиційними (мається на увазі частина або всі обов'язки відділу кадрів та юридичної служби), то за їх порушення бухгалтера можна притягнути до матеріальної відповідальності лише тоді, коли вони чітко зафіксовані в посадовій інструкції чи трудовому договорі. Але в останньому випадку матиме місце невідповідність між функціональними обов'язками та посадою працівника.

Винні дії (бездіяльність)

Наявність вини — обов'язкова умова притягнення до матеріальної відповідальності. І хоча в КЗпП широко використовується поняття вини, проте її визначення у ньому ви не знайдете.

У КК розрізняється дві форми вини:

• умисел (прямий чи непрямий);
• необережність (злочинна самовпевненість або недбалість).

У більшості випадків вина бухгалтера може проявитися у формі недбалості. Зокрема, якщо він не припускав, що його дії чи бездіяльність може нашкодити підприємству, але повинен був і міг це передбачити. Наприклад, під час складання декларації бухгалтер не врахував чергові зміни, внесені до ПК. Хоча повинен був, якщо це передбачено посадовою інструкцією. Ось тільки з урахуванням динамічності змін у податковому законодавстві, незрозуміло, чи міг.

У КЗпП не уточнюється, хто встановлює вину працівника. Згідно із ст. 136 КЗпП відшкодування шкоди у розмірі, що не перевищує середньомісячний заробіток, здійснюється за розпорядженням керівника. Таким чином, якщо йдеться про стягнення шкоди у межах середнього заробітку, вину працівника встановлює роботодавець.

До матеріальної відповідальності можна притягнути незалежно від притягнення до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності (ст. 130 КЗпП). Якщо працівник не згоден з відрахуваннями або їх розміром, він може звернутися до суду. Якщо ж розмір відшкодування перевищує середній заробіток, до суду за відшкодуванням шкоди звертається роботодавець. І саме роботодавець повинен довести вину працівника. Зауважимо, що тягар доказування покладається на роботодавця ст. 138 КЗпП у всіх випадках притягнення до матеріальної відповідальності, не лише в судовому процесі.

Причинно-наслідковий зв'язок

Між винними неправомірними діями працівника і завданою шкодою має бути встановлений причинно-наслідковий зв'язок.

На думку ВСУ, такий причинно-наслідковий зв'язок має бути безпосередній (п. 2 Постанови № 6). Водночас у ч. 2 ст. 133 КЗпП передбачено відповідальність за шкоду, заподіяної внаслідок неправильної постановки обліку та неналежного зберігання матеріальних та грошових цінностей. У цьому випадку навряд чи можна встановити безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між дією (бездіяльністю) і шкодою. На підставі зазначеної норми деякі автори науково-практичних коментарів до КЗпП доходять висновку, що в контексті КЗпП безпосередній зв'язок є необов'язковим, достатньо і опосередкованого.

Нормальний виробничо-господарський ризик

На жаль, у законодавстві не закріплено поняття нормального виробничо-господарського ризику. На думку коментаторів КЗпП, виробничий ризик вважається виправданим у разі дотримання таких умов:

• дії працівника були правомірними;
• поставлена мета не могла бути досягнута за допомогою інших засобів, які не пов'язані з виробничо-господарським ризиком;
• ризик відповідає цілям, заради яких він здійснюється;
• працівник, який допустив ризик, передбачив усі можливі заходи для попередження шкоди;
• об'єктом ризику стали матеріальні блага, а не життя і здоров'я людей;
• ризикував працівник, який має необхідну професійну підготовку.

На думку автора (яка, на жаль, не знаходить підтвердження у судовій практиці), складання бухгалтером податкової звітності в умовах нестримного вдосконалення податкового законодавства в сукупності з непередбачуваними інтерпретаціями норм ПК податковими органами цілком можна назвати нормальним виробничо-господарським ризиком.

Випадки притягнення до матеріальної відповідальності

Для притягнення до матеріальної відповідальності досить наявності загальних підстав і умов (обставин), перелічених у ст. 130 КЗпП. Випадки притягнення до часткової або повної матеріальної відповідальності наведено у ст. 133–134 КЗпП. Але, на думку коментаторів КЗпП (яка збігається з думкою ВСУ, викладеною у Постанові № 14), це лише приклади, а не вичерпний перелік умов притягнення до матеріальної відповідальності.

Часткова матеріальна відповідальність

Часткова матеріальна відповідальність обмежена сумою середньомісячного заробітку. Виходячи з ч. 2 ст. 133 КЗпП, до бухгалтера застосовується відповідальність за шкоду, понесену внаслідок:

• зайвих грошових виплат;
• неправильної постановки обліку матеріальних, грошових і культурних цінностей.

Зауважимо, що за таку шкоду (передбачену ст. 133 КЗпП) бухгалтер несе відповідальність лише в тому разі, якщо він є керівником (заступником керівника) структурного підрозділу підприємства. Згідно з Постановою № 14 працівники, які не є керівниками структурних підрозділів, несуть відповідальність за зайві виплати на підставі ч. 1 ст. 132 КЗпП (також у межах середньомісячного заробітку).

Повна матеріальна відповідальність

На практиці повна матеріальна відповідальність (у повному розмірі шкоди за ст. 134 КЗпП) може бути застосована до бухгалтера лише в одному випадку — якщо він вчинив дії, що переслідуються у кримінальному порядку.

При цьому, як зазначив ВСУ в Постанові № 14, до позовної заяви підприємства повинні додаватися докази, які підтверджують, що вчинення таких дій встановлено у порядку кримінального судочинства. Притягнення до повної матеріальної відповідальності за цією статтею можливо також у разі припинення кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Порядок притягнення до відповідальності

Якщо бухгалтер притягується до матеріальної відповідальності у межах середньомісячного заробітку, то керівник повинен видати відповідне розпорядження не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної шкоди (ст. 136 КЗпП). До стягнення таке розпорядження звертається не раніше ніж через сім днів з дня повідомлення про це працівника. У разі незгоди працівник звертається до суду.

Якщо шкоду виявлено в результаті інвентаризації, ревізії чи перевірки фінансово-господарської діяльності, днем виявлення шкоди ВСУ в Постанові № 14 пропонує вважати день підписання відповідного акта чи висновку.

Якщо ж підприємство має намір притягнути бухгалтера до матеріальної відповідальності через суд (стягнути з нього шкоду, сума якої перевищує середньомісячний заробіток), слід пам'ятати, що зробити це можна протягом одного року з дня виявлення заподіяної шкоди. Саме такий строк позовної давності встановлено ст. 233 КЗпП за позовами про стягнення з працівників шкоди.

Якщо роботодавець вирішив стягнути з бухгалтера шкоду в судовому порядку (за ст. 130 КЗпП), то йому самостійно потрібно довести його вину. Зробити це доволі складно. У більшості випадків більш реалістично застосувати до винуватця ч. 5 ст. 130 КЗпП, тобто відшкодування шкоди за добровільним рішенням.

Ситуації, коли бухгалтера доцільно притягувати до відповідальності, досить рідкі. І якщо така ситуація виникла, керівнику варто замислитися над тим, чи правильно він у принципі підбирає персонал.

Бухгалтеру ж потрібно насамперед подбати про те, щоб усі обов'язки, які він виконує, були передбачені трудовим договором або посадовою інструкцією. При виникненні непорозумінь стежте за тим, щоб роботодавець дотримувався встановлених законодавством строків для проведення необхідних процедур. І хоча в разі часткової матеріальної відповідальності вину працівника встановлює роботодавець, завжди є можливість оскаржити його рішення в суді. Крім суто юридичних нюансів бухгалтеру не слід забувати, що це не єдиний на ринку праці роботодавець. І суд із своїми працівниками не робить честі такому керівнику.

Нормативна база

НК — Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2775-VI.

КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971.

КК — Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III.

Закон про бухоблік — Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Постанова № 14 — постанова пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.1992 № 14.

Постанова № 6 — постанова пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 № 6.

Дата підготовки
15.05.2014