Сезонні працівники: оплата праці та оподаткування

Акценти цієї статті: порядок оплати праці сезонних працівників, особливості оплати відпусток і періоду тимчасової непрацездатності цих працівників.

Оплата праці

Порядок оплати праці залежить від того, за яким договором і на яких умовах прийнято працівника. Основні особливості оплати праці сезонника покажемо в таблиці.

Оподаткування

ЄСВ

Незалежно від того, за яким договором оформлено сезонного працівника, нарахована йому заробітна плата, а також виплати за ЦПД за виконання робіт або надання послуг є базою обкладення ЄСВ (п. 1 ст. 7 Закону від 08.07.10 р. № 2464-VI, далі – Закон № 2464). При цьому на зарплату ЄСВ нараховують за ставками 36,76–49,7 % залежно від класу професійного ризику, присвоєного підприємству, і утримують із зарплати ЄСВ за ставкою 3,6 %.

Винагорода, що виплачується за ЦПД, обкладається за єдиними ставками:

34,7 % – для нарахування;

2,6 % – для утримання.

Важливий нюанс! Якщо строк виконання сезонних робіт перевищує календарний місяць, тоді ЄСВ нараховується на суму, що визначається розрахунковим шляхом. А саме: загальна сума зарплати або винагороди, які виплачено за результатами роботи, ділиться на кількість місяців, за які таку зарплату або винагороду нараховано (ч. 2 ст. 7 Закону № 2464; пп. 4 п. 4.3 Інструкції, затвердженої наказом Міндоходів від 09.09.13 р. № 455).

Під час визначення кількості місяців ураховуються як повні, так і неповні місяці. Таке правило передбачено для того, щоб:

по-перше, не перевищити максимальну ве-личину зарплати, з якої сплачується ЄСВ (у 2015 році – 20 706 грн. на місяць);

по-друге, щоб усі місяці, за які йдуть виплати, було зараховано до страхового стажу працівника.

Таблиця 6 форми № Д4 (звіту з ЄСВ) також заповнюватиметься з урахуванням деяких нюансів. Сума нарахованої зарплати (винагороди) зазначається у графах 17 і 18 у тому місяці, у якому відбулося нарахування зарплати (винагороди). При цьому згідно з п. 9 розд. IV Порядку, затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.15 р. № 435 (далі – Порядок № 435), на сезонного працівника заповнюватиметься стільки рядків, на скільки місяців припадає нарахована зарплата (винагорода). У графі 10 зазначається код типу нарахувань «1», у графі 11 – відповідний місяць, за який нараховано зарплату (винагороду).

ПДФО

Зарплата і винагорода сезонних працівників підлягають оподаткуванню в загальному порядку. Тобто сума нарахованого доходу обкладається ПДФО за ставкою 15 % (20 %) у складі загального місячного оподатковуваного доходу працівника (пп. 164.2.1, 164.2.2, п. 167.1 Податкового кодексу, далі – ПК). При цьому якщо загальний дохід у вигляді зарплати в місяці нарахування не перевищує 1 710 грн., то сезонний працівник – так само, як і постійні працівники, має право на застосування ПСП (пп. 169.4.1 ПК).

Нагадаємо, що ПСП починає застосовуватися з дня отримання роботодавцем заяви від працівника про застосування ПСП і документів, що підтверджують право на її застосування (абзац другий пп. 169.2.2 ПК).

Під час визначення бази обкладення ПДФО слід пам'ятати, що сума:

нарахованої заробітної плати – зменшується на суму утриманого ЄСВ, а також на суму ПСП за її наявності (абзац перший п. 164.6 ПК);

нарахованої винагороди за ЦПД – зменшується на суму ЄСВ, утриманого із цієї суми (абзац другий п. 164.6 ПК).

Якщо оплата праці сезонних працівників здійснюватиметься в натуральній формі, то до бази обкладення ПДФО необхідно застосувати підвищувальний коефіцієнт 1,17 (1,25), передбачений п. 164.5 ПК. Зазначимо, що законодавством не передбачено застосування підвищувального коефіцієнта для визначення бази нарахування ЄСВ. Аналогічну думку викладено в листі ПФУ від 20.03.12 р. № 6288/03-30.

У податковому розрахунку за формою № 1ДФ заробітна плата сезонних працівників відображається під кодом ознаки доходу «101», а винагорода за ЦПД – «102». Зверніть увагу, що:

заробітна плата, яка виплачується в установлені строки в наступному місяці, має бути відображена у формі № 1ДФ за той квартал, куди входить місяць, за який її нараховано (п. 3.3 Порядку, затвердженого наказом Мінфіну від 13.01.15 р. № 4). Тобто зарплата за червень, виплачена в липні, відображається у формі № 1ДФ за ІІ квартал;

якщо нарахування і виплата винагороди за ЦПД відбулися в різних кварталах, тоді у формі № 1ДФ таку виплату слід відображати за фактом нарахування і виплати. Тобто нарахований дохід відображають у формі № 1ДФ за квартал, у якому відбулося нарахування, у графі 3а – незалежно від того, виплачено дохід чи ні, причому в повній сумі, без вирахування ПДФО і ЄСВ. При цьому в графі 3 проставляються нулі (якщо не було часткової виплати). У графі 4а і 4 потрібно відобразити суму нарахованого і перерахованого ПДФО. У формі № 1ДФ за той квартал, у якому було виплачено дохід, у графі 3 відображається сума виплати. У решті граф для відображення сум проставляються нулі;

якщо дохід нараховувався (виплачувався) в натуральній формі, то у графах 3а і 3 сума доходу зазначається з урахуванням підвищувального коефіцієнта, тобто відображається загальна сума доходу, що підлягає обкладенню ПДФО (такої ж думки дотримується ЖФС – див. ЗІР, категорія 103.25).

Військовий збір

Дохід у вигляді заробітної плати, а також винагороди за ЦПД, нарахований сезонним працівникам, є об'єктом обкладення військовим збором (пп. 1.2 п. 16¹ підрозд. 10 розд. ХХ ПК). Утримується військовий збір за ставкою 1,5 % від суми нарахованого доходу (пп. 1.3 п. 16¹ підрозд. 10 розд. ХХ ПК). При цьому об'єкт обкладення не зменшується на суми утриманого ЄСВ і наданої ПСП (ЗІР, категорія 132.02).

При виплаті доходів у негрошовій формі база обкладення військовим збором не збільшується на підвищувальний коефіцієнт, передбачений п. 164.5 ПК. Адже цей коефіцієнт застосовується виключно з метою обкладення ПДФО (ЗІР, категорія 132.05).

Операція з утримання військового збору має бути відображена у формі № 1ДФ у розд. II одним рядком, без персональних відомостей про сезонних працівників.

Допомога з тимчасової непрацездатності

Сезонні працівники, оформлені за трудовим договором, є застрахованими особами в системі соціального страхування (ст. 18 Закону № 1105). Тому вони мають повне право на матеріальне забезпечення в разі настання страхових випадків. Іншими словами, вони нарівні з іншими працівниками мають право на оплату лікарняного листка й отримання допомоги по вагітності та пологах.

Проте під час нарахування сезонникам допомоги необхідно враховувати деякі особливості.

Так, допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, надається не більше ніж за 75 календарних днів протягом календарного року (п. 2 ст. 22 Закону № 1105). Для догляду за хворою дитиною віком до 14 років допомога призначається і виплачується також не більше ніж за 75 календарних днів протягом календарного року (абзац третій п. 3 ст. 22 Закону № 1105).

Розрахунок середньої зарплати для оплати лікарняного листка здійснюється за загальними правилами, установленими Порядком, затвердженим постановою КМУ від 26.09.01 р. № 1266 (далі – Порядок № 1266). Проте для осіб, що працюють (працювали) на підприємствах, в організаціях, робота яких пов'язана із сезонним характером виробництва відповідно до Списку сезонних робіт і сезонних галузей, затвердженого постановою КМУ від 28.03.97 р. № 278, розрахунковий період становить 12 календарних місяців підряд (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю настання страхового випадку, а не 6 місяців, як завжди (абзац четвертий п. 4 Порядку № 1266).

Як роз'яснено в листі Мінсоцполітики від 09.09.10 р. № 244/18/99-10, застосування 12-мі-сячного розрахункового періоду запроваджено, щоб не допустити невиправданого зменшення або збільшення розміру середньої заробітної плати для всіх осіб, які працюють на зазначених підприємствах (в організаціях). Адже через сезонний характер виробництва на таких підприємствах можливе значне коливання розміру заробітної плати протягом року.

Проте не забуватимемо, що розрахунковим є період роботи за останнім основним місцем роботи. Тобто ця норма не може застосовуватися для осіб, які працювали на сезонних роботах, оскільки строк виконання сезонних робіт не може перевищувати 6 місяців. Тому на практиці період, який береться під час розрахунку середньої зарплати для оплати лікарняного листка сезонникам, визначається так:

якщо працівник відпрацював менше 6 календарних місяців – береться фактична кількість повністю відпрацьованих календарних місяців (з 1-го до 1-го числа) (п. 5 Порядку № 1266);

якщо відпрацьовано менше одного календарного місяця – береться фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку (п. 6 Порядку № 1266);

якщо не відпрацьовано жодного дня перед настанням страхового випадку – тоді середня зарплата визначається виходячи з тарифної ставки, установленої на момент настання страхового випадку (п. 10 Порядку № 1266).

Суму допомоги (Д) розраховують за такими формулами:

за погодинної оплати праці:

Д = Зсг х Кр. г х С;

за оплати праці за відпрацьовані дні:

Д = Зсд х Кр. г х С,

де Зсг – середньогодинна зарплата;

Зсд – середньоденна зарплата;

Кр. г – кількість робочих годин згідно із графіком роботи, що припадають на період хвороби;

Кр. г – кількість робочих днів тимчасової непрацездатності за графіком роботи цього працівника;

С – відсоток оплати лікарняного залежно від страхового стажу працівника (для допомоги за рахунок роботодавця – це 60 %, 80 % або 100 %, а за рахунок ФСС – це 50 %, 60 %, 70 %, 100 % залежно від страхового стажу).

Декретні

Закон № 1105 не містить будь-яких обмежень на виплату допомоги по вагітності та пологах сезонним працівникам та особливостей його розрахунку. Так, якщо у працівниці в період виконання сезонних робіт настає відпустка по вагітності та пологах, вона має повне право на отримання відповідної допомоги в загальному порядку.

Відпусткові

Особливості надання відпустки сезонним працівникам полягають у тому, що відпустка:

надається пропорційно до відпрацьованого часу (ч. 9 ст. 6 Закону від 15.11.96 р. № 504/96-ВР, далі – Закон № 504). Це пояснюється тим, що сезонник працює в роботодавця менше року, тому він не може претендувати на щорічну відпустку повної тривалості (24 календарних дні);

може бути оформлена в будь-який період роботи на підприємстві за узгодженням із роботодавцем;

може бути надана в разі звільнення працівника, навіть якщо час відпустки перевищує строк трудового договору (підстава – заява на відпустку з подальшим звільненням). У цьому випадку датою звільнення вважатиметься останній день відпустки (ст. 3 Закону № 504).

Нагадаємо, що в разі звільнення за бажанням працівника замість відпустки може бути виплачена грошова компенсація за всі дні невикористаної відпустки, розраховані пропорційно до відпрацьованого часу (ч. 1 ст. 24 Закону № 504).

Порядок розрахунку суми відпусткових для сезонних працівників – такий самий, як і для ос-новних працівників. Тобто відпусткові сезонникам нараховуються за правилами, установленими Порядком, затвердженим постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100. Проте середня заробітна плата для оплати часу відпустки і виплати компенсації за невикористані дні відпустки для сезонних працівників обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи. Тобто за період з 1-го числа місяця після оформлення на роботу і до 1-го числа місяця, у якому надається відпустка.