Працівник підприємства 05.03.15 р. пішов в армію за контрактом. На підтвердження цього він надав довідку з військкомату про те, що він служить. Весь цей час йому нараховувалася мінімальна зарплата. Працівник звернувся з вимогою перерахувати його заробіток до рівня середнього. Його вимоги справедливі, але:
Якщо «відмотати» нашу історію на кілька років назад, наприклад до 01.01.14 р., то побачимо, що призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу були підставою для припинення з ним трудових відносин (п. 3 ст. 36 КЗпП). Тому питання підтвердження факту проходження військової служби для роботодавця не було актуальним, не було потреби в контролі за подальшою долею працівника.
З початком (у березні 2014 року) особливого стану постало питання соціального захисту працівників, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період. І одним із таких заходів стало збереження за мобілізованими працівниками місця роботи, посади та середнього заробітку, і відповідні зміни було внесено до ст. 119 КЗпП. У подальшому ця норма зазнавала змін, але суть залишалася та сама: проходження військової служби пов’язане із захистом цілісності та суверенітету України, а тому працівник має бути соціально захищеним, серед іншого, у такий спосіб, як збереження місця роботи, посади та середнього заробітку, у тому числі й під час проходження строкової служби. Тому стало актуальним питання підтвердження факту проходження військової служби.
Період проходження військової служби, зокрема, за контрактом може бути підтверджено витягами з наказів військових частин, копіями контрактів, довідками військкоматів. Цей висновок підтверджується такими нормативними актами.
За загальним правилом, визначеним ст. 24 Закону від 25.03.92 р. № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби вважається, зокрема: