Притягнення працівника до матеріальної відповідальності

Акценти цієї статті:

• умови, за яких працівника можна притягти до матеріальної відповідальності;
• види матеріальної відповідальності;
• притягнення працівника до матеріальної відповідальності за результатами інвентаризації;
• варіанти стягнення заподіяної шкоди.

За яких умов працівника можна притягти до матеріальної відповідальності?

У ст. 130 КЗпП викладено загальні підстави та умови притягнення працівників до матеріальної відповідальності. Згідно із цією нормою працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок невиконання своїх трудових обов'язків.

Матеріальна відповідальність застосовується тільки за пряму дійсну шкоду – за умови, що така шкода нанесена підприємству протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Матеріальна відповідальність, як правило, обмежується певною частиною зарплати працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди (за винятком установлених законодавством випадків) (ч. 2 ст. 130 КЗпП).

Для притягнення працівника до матеріальної відповідальності повинні бути дотримані одночасно чотири умови (ст. 130 КЗпП):

• працівник порушив свої трудові обов'язки;
• підприємству нанесено пряму дійсну шкоду. Під такою шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства нести витрати на відновлення, придбання майна або інших цінностей або додаткові грошові виплати (п. 4 постанови Пленуму ВСУ від 29.12.92 р. № 14 «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», далі – Постанова № 14);
• є причинний зв'язок між порушенням, допущеним працівником, і нанесеною шкодою;
• установлена вина працівника в заподіянні шкоди.

Зверніть увагу: якщо хоча б одна з умов не виконується, притягти працівника до матеріальної відповідальності не можна.

Які існують види матеріальної відповідальності?

Матеріальна відповідальність буває таких видів:

• обмежена – у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше середньомісячного заробітку працівника (ст. 133 КЗпП). Наприклад, керівники підприємств та їх заступники несуть обмежену матеріальну відповідальність за неправильне зберігання матеріальних цінностей;
• повна – у повному розмірі шкоди, заподіяної з вини працівника підприємству.

Працівник несе, як правило, обмежену матеріальну відповідальність, а повну – тільки у випадках, прямо передбачених законом (ст. 134 КЗпП), наприклад якщо з ним був укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Крім того, існує колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, яка встановлюється при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, пов'язаних зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

З якими категоріями працівників може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність?

Згідно зі ст. 135¹ КЗпП письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть укладатися із працівниками, які досягли 18 років, обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Таким чином, договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність може укладатися із працівником, який досяг 18-річчя, при виконанні одночасно двох умов:

• посада, яку обіймає працівник, або робота, яку він виконує, міститься в Переліку посад і робіт, заміщуваних або виконуваних працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженому постановою Держкомпраці СРСР від 28.12.77 р. № 447 (далі – Перелік № 477);
• виконання працівником посадових обов'язків або виконання ним роботи за спеціальністю повинне бути безпосередньо пов'язане зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва довірених працівникам цінностей.

Це означає, що наявність посади або роботи в Переліку № 447 сама по собі не дає підстав для укладення договору про повну матеріальну відповідальність, якщо в трудових функціях працівника відсутні перелічені вище обов'язки (лист Мінсоцполітики від 29.04.13 р. № 61/06/186-13).

У Переліку № 447 наводиться зразок типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Якщо в ході інвентаризації виявлено недостачу матеріальних цінностей, то винний працівник, з яким не був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, несе обмежену відповідальність (якщо немає інших підстав для повної відповідальності, передбачених ст. 134 КЗпП).

У яких випадках із працівниками укладається договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність?

Договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладається, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника й укласти з ним окремий договір про повну матеріальну відповідальність (ст. 135² КЗпП).

На сьогодні наказом Мінпраці від 12.05.96 р. № 43 затверджено:

• Перелік робіт, при виконанні яких може вводитися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність;
• Типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність. Наприклад, такий договір укладається із працівниками, які приймають від населення всі види платежів і виплачують гроші через касу; при виконанні касових операцій.

Який порядок притягнення працівника до матеріальної відповідальності за результатами інвентаризації?

Припустимо, в акті інвентаризації зафіксували факт завдання шкоди (недостачі або псування матеріальних цінностей). Значить, необхідно провести службове розслідування. Для цього роботодавець видає наказ, яким уповноважує комісію на проведення розслідування. У такому наказі необхідно вказати склад комісії (перерахувати посади та П. І. Б. членів комісії). Така комісія повинна встановити:

• винних осіб. У ході розслідування в матеріально відповідальних або інших можливих винних осіб треба взяти письмові пояснення. Якщо працівник відмовляється, слід скласти акт про відмову у поданні письмових пояснень за фактом заподіяння шкоди. На підставі проведеного розслідування комісія робить висновки про те, хто винний у заподіянні шкоди;
• розмір шкоди. Згідно зі ст. 135³ КЗпП розмір заподіяної шкоди розраховується за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу за встановленими нормами. Водночас при розкраданні, недостачі, навмисному знищенні або навмисному псуванні матеріальних цінностей шкода визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день її відшкодування.

При визначенні розміру шкоди в результаті розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей слід ураховувати вимоги Порядку, затвердженого постановою КМУ від 22.01.96 р. № 116. Так, шкода в цих випадках обчислюється шляхом проведення незалежної оцінки в порядку, установленому Законом від 12.07.01 р. № 2658-III. Якщо провести незалежну оцінку неможливо (наприклад, майно, що підлягає оцінці, відсутнє), то розмір шкоди можна розрахувати на підставі ст. 135³ КЗпП.

Порядок визначення розміру шкоди, заподіяної розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і валютних цінностей, регулюється Законом від 06.06.95 р. № 217/95-ВР.

Який порядок стягнення шкоди із працівника?

Порядок стягнення шкоди із працівника залежить від розміру шкоди, від наявності договору про повну матеріальну відповідальність із працівником і ще від ряду факторів. Розглянемо декілька можливих варіантів.

Варіант 1. Розмір шкоди не перевищує середньомісячного заробітку працівника або із працівником не укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

У цьому випадку керівник підприємства видає наказ про утримання суми шкоди із зарплати винного працівника (див. зразок).

Важливий нюанс: наказ повинен бути виданий не пізніше двох тижнів із дня виявлення шкоди, а здійснювати відрахування можна тільки через сім днів із моменту ознайомлення працівника з наказом (ст. 136 КЗпП). Недотримання строку, установленого для видання наказу, може викликати його визнання незаконним у судовому порядку.

Слід пам'ятати про обмеження, установлені ст. 128 КЗпП: при утриманні із зарплати суми шкоди відрахування не повинні перевищувати 20 % виплачуваної зарплати. Якщо працівник не згодний із таким стягненням, він має право звернутися до суду (ст. 136 КЗпП).

Варіант 2. Працівник добровільно погашає заподіяну шкоду.

У цьому випадку працівник пише заяву про те, що бажає добровільно відшкодувати шкоду або шляхом унесення грошей у касу підприємства, або шляхом передачі майна, аналогічного відсутньому чи пошкодженому. На підставі такої заяви видається наказ по підприємству.

Висновки

Притягуючи працівника до матеріальної відповідальності, необхідно пам'ятати про правила, уста-новлені діючим трудовим законодавством.