Як звільнити з ініціативи роботодавця «захищену» працівницю

Вагітних, жінок з дітьми та самотніх матерів, безперечно, «кривдити» не можна. Однак на практиці виникають ситуації (і одну з них було озвучено в запитанні слухача на семінарі), коли працівники з таких захищених категорій буквально «сідають на голову», сподіваючись, що їх не звільнять. А якщо роботодавцеві і вдається їх звільнити із власної ініціативи, то вони надалі з успіхом поновлюються на роботі через суд. Тож давайте з’ясуємо й визначимося, в яких випадках звільнення вагітних, жінок з дітьми та самотніх матерів усе-таки допускається.

Частина 3 ст. 184 КЗпП забороняє звільнення з ініціативою власника або уповноваженого ним органу:

• вагітних жінок;
• жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – ч. 6 ст. 179 КЗпП);
• самотніх матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда.

На думку Мінпраці та соцполітики, викладену в листі від 09.04.10 р. № 68/06/186-10, до категорії «самотня мати» у контексті законодавства про працю належать жінки, зазначені на рис. Такий висновок зроблено на підставі абзацу першого п. 9 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.92 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі – Постанова № 9) та п. 5 ч. 13 ст. 10 Закону від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки».

Отже, участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матір статусу самотньої. Періодичні зустрічі батька з дитиною не дають підстав для заперечення факту, що жінка (мати цієї дитини) є самотньою матір’ю. Батько лише тоді може бути визнаний таким, що бере участь у вихованні дитини, якщо або він проживає разом із дитиною, або є інші докази повсякденної його участі у вихованні дитини. У листі Мінсоцполітики від 25.02.15 р. № 76/13/116-15 наводяться приклади документів, що підтверджують статус самотньої матері.

Слід пам’ятати, що згідно зі ст. 186¹ КЗпП гарантії, установлені ст. 184 КЗпП, поширюються також на: