Валютна лібералізація з 04.05.2024: нові можливості для суб’єктів ЗЕД

Що сталося? З 04.05.2024 набула чинності постанова Правління НБУ від 03.05.2024 № 56, якою були внесені значні зміни до постанови Правління НБУ від 24.02.2022 № 18 (далі – Постанова № 18), що стосуються перерахування коштів в інвалюті за кордон.

Про що стаття? Ми розглянемо, які можливості з’явилися у суб’єктів ЗЕД у зв’язку з унесенням цих змін, які заборони залишилися, а які були скасовані.

За імпортними договорами дозволено оплату будь-яких товарів, робіт та послуг, якщо вони поставлені після 23.02.2021

Як відомо, з дати запровадження воєнного стану (з 24.02.2022) платежі за кордон за імпортними ЗЕД-контрактами були дозволені лише за тими товарами, які входили до Переліку товарів критичного імпорту, затвердженого постановою КМУ від 24.02.2024 № 153 (далі – Перелік № 153).

Пізніше (з 09.07.2022) платежі за товарами (товарною продукцією) дозволили здійснювати без обмежень (єдина умова: товари мали бути поставлені після 23.02.2021). При цьому перелік товарів критичного імпорту трансформувався у Перелік робіт, послуг та об’єктів інтелектуальної власності, за якими дозволялися платежі. Тобто заборона на платежі залишилася лише для робіт і послуг (крім включених до Переліку № 153).

З 04.05.2024 згадка про Перелік № 153 зникла з тексту пп. 2 п. 14 Постанови № 18. А сам Перелік № 153 з 10.05.2024 було скасовано (див. постанову КМУ від 07.05.2024 № 519). Тобто зараз немає обмеження щодо видів товарів, робіт і послуг, об’єктів прав інтелектуальної власності, які можуть бути оплачені згідно з імпортними ЗЕД-договорами.

Також з 04.05.2024 дозволено сплату штрафів, пені, бонусів, відшкодування супутніх витрат у зв’язку з виконанням ЗЕД-договору, відшкодування збитків у зв’язку з невиконанням ЗЕД-договору (у пп. 2 п. 14 Постанови № 18 такі операції прирівняли до імпорту) .

За посередницькими договорами можна перераховувати кошти за будь-які товари, роботи, послуги нерезидента, продані з 24.02.2022

У зв’язку зі скасуванням Переліку № 153 зазнала змін і редакція пп. 31 п. 14 Постанови № 18. Нагадаємо, цим пунктом регулюється порядок перерахування посередником-резидентом (комісіонером, комерційним агентом/субагентом, повіреним) коштів на користь замовника-нерезидента, інтереси якого цей резидент представляє в Україні.

Так, з 04.05.2024 комісіонер-резидент має право перерахувати комітенту-нерезиденту кошти за будь-які товари (продукцію, роботи, послуги) такого нерезидента, продані комісіонером починаючи з 24.02.2022. До 04.05.2024 перераховувати виручку нерезиденту можна було лише за продані починаючи з 24.02.2022 роботи/послуги, зазначені у Переліку № 153.

Такі самі зміни відбулися і щодо перерахування грошей резидентом-посередником за агентськими договорами та договорами доручення, укладеними з нерезидентом.

Можна перераховувати оплату за будь-якими договорами лізингу та операційної оренди

До 04.05.2024 діяла заборона на платежі за кордон за договорами лізингу та операційної оренди. Серед винятків були лише лізинг та операційна оренда транспортних засобів (пп. 24 п. 14 Постанови № 18).

З 04.05.2024 пп. 24 п. 14 Постанови № 18 дозволяє суб’єктам ЗЕД здійснювати оплату за будь-якими договорами лізингу та оренди, а не лише транспортних засобів. Жодних додаткових обмежень немає.

Кредити (позики): відбулося пом’якшення обмежень

З 04.05.2024, виходячи з оновлених редакцій пп. 28 та 43 п. 14 Постанови № 18 усі кредити (позики) можна умовно поділити на дві категорії:

• «старі» (ті, що отримані повністю або частково до 20.06.2023 включно) (регулюються пп. 28);
• «нові» (ті, що отримані починаючи з 21.06.2023) (регулюються пп. 43).

Для кожної із цих категорій кредитів (позик) передбачено свої умови погашення тіла (основної суми кредиту) та процентів. Розглянемо докладніше.

«Старі» кредити (позики)

За такими кредитами (позиками) виплату тіла кредиту (позики), як і раніше, заборонено. Що до сплати процентів, то відповідний підпункт (пп. 28) з’явився у п. 14 Постанови № 18 ще з 06.09.2022. Однак у попередній редакції він містив досить жорсткі обмеження стосовно суми та умов.

З 04.05.2024 пп. 28 п. 14 Постанови № 18 почав діяти у новій редакції. І зараз сплата процентів за «старими» кредитами можлива, якщо одночасно виконуються дві умови:

• дата сплати процентів за умовами кредитного договору (договору позики) припадає на період, починаючи з 24 лютого 2022 року. При цьому датою сплати за договором уважається найбільш віддалена дата, станом на яку сплата процентів уважатиметься своєчасною (тобто крайній строк);
• резидент-позичальник не має простроченої заборгованості за кредитним договором (договором позики) станом на 24 лютого 2022 року.

При цьому, якщо сплата процентів резидентом:

• прострочена станом на 01.05.2024 – квартальний ліміт на сплату процентів становить 1 000 000 євро (або еквівалент цієї суми в іншій інвалюті за курсом НБУ на дату платіжної операції);
• припадає на період після 30.04.2024 – проценти сплачуються без обмежень у сумі.

Так, згідно з пп. 28 п. 14 Постанови № 18 заборонено:

• дострокове погашення процентв (вони можуть бути сплачені не раніше дати їх сплати, зазначеної в договорі). При цьому банкам заборонено вносити до кредитних договорів (договорів позики) зміни щодо скорочення строків сплати процентів та/або перенесення строку сплати процентів з датою сплати до 24.02.2022 на пізніші періоди (п. 19⁵ Постанови № 18);
• перерахування процентів за рахунок позикових коштів (тобто коштів, залучених резидентом-позичальником за кредитами, позик (включаючи фінансову допомогу) від резидентів-кредиторів як у гривнях, так і в інвалюті). При цьому купити інвалюту для сплати процентів можна (пп. 4 п. 12 Постанови № 18), але лише з використанням власних гривневих коштів.

Інших обмежень, які були раніше (наприклад, такі як відсутність заборгованості з податкових платежів або обов’язкове провадження діяльності після 23.02.2024), на сьогодні немає. Обмежень у вигляді максимальної ставки процентів, установленої у п. 19⁶, 19⁷ Постанови № 18, для процентів за «старими» кредитами (позиками) – також немає.

«Нові» кредити (позики)

За такими кредитами (позиками) дозволили сплачувати проценти та погашати тіло (основну суму) кредиту (позики) одразу з 21.06.2023 – для цього до п. 14 Постанови № 18 було внесено пп. 43. Однак цей підпункт також містив низку обмежень (наприклад, тіло кредиту (позики) протягом перших трьох років користування можна було погашати лише за рахунок власної інвалюти), які з 04.05.2024 були пом’якшені.

На сьогодні (після внесення змін до пп. 43 п. 14 Постанови № 18) ситуація з «новими» кредитами та позиками така.

Якщо кредит (позику) отримано на строк не більше року, то:

• проценти сплачуються за рахунок власної або купленої інвалюти;
• тіло кредиту (позики) погашається лише за рахунок власної інвалюти.

Якщо кредит (позику) отримано на строк більше року, тоді:

• проценти (будь-які) сплачуються за рахунок власної або купленої інвалюти;
• тіло кредиту (позики) протягом першого року користування виплачується лише за рахунок власної інвалюти, а протягом наступних років користування – за рахунок власної або купленої інвалюти.

Лімітів (місячних, квартальних) на виплату тіла кредиту (позики) та процентів – немає. Проте низка обмежень у пп. 43 п. 14 Постанови № 18 усе ж таки є. Так, заборонено:

• дострокове погашення тіла кредиту (позики) та процентів (строго не раніше передбаченої договором дати). При цьому банкам заборонено вносити до кредитних договорів (договорів позики) зміни про скорочення строків виплати тіла кредиту (позики) та/або сплати процентів (п. 19⁵ Постанови № 18);
• сплачувати проценти (включаючи усі комісії, збори та інші аналогічні платежі, пов’язані із запозиченнями) у розмірі вище від максимальної процентної ставки, установленої п. 19⁶ Постанови № 18. На сьогодні вона становить 12 %. Як банк перевіряє відповідність сплаченої суми процентів максимальній ставці – див. у п. 19⁷ Постанови № 18;
• використовувати для погашення тіла та процентів за «нерезидентським» кредитом (позикою) позикову інвалюту, отриману за договором кредиту (позики) від резидента.

Ідеться про зобов’язання резидентів під державні гарантії (пп. 2¹); розрахунки з міжнародною фінансовою організацією (далі – МФО) або її представництвом (у гривнях або інвалюті) (пп. 3); платежі за кредитами (позиками) від нерезидентів, виданими за участю/під гарантії МФО або іноземної кредитної агенції/іноземної держави (пп. 42).

Єдине обмеження: кредити (позики) із пп. 42 п. 14 Постанови № 18 не можуть погашатися достроково (крім випадків, коли всі розрахунки за такими кредитами, у тому числі отримання , проводилися з 21.06.2023 – абзац другий п. 19⁵ Постанови № 18).

Дивіденди нерезидентам: виплату за кордон дозволено за періоди з 01.01.2024

Згідно з новим пп. 46 п. 14 Постанови № 18, з 13.05.2024 нарешті дозволено перераховувати за кордон інвалютні дивіденди за корпоративними правами/акціями. Однак, цей дозвіл поширюється далеко не на всі випадки виплати дивідендів нерезидентам.

Так, виплачувати дивіденди за кордон можна за одночасного дотримання двох умов, а саме якщо:

• дивіденди нараховані за результатами діяльності за період, починаючи з 01.01.2024. Тобто станом на дату публікації цієї статті виплатити дивіденди за кордон можна лише за результатами роботи підприємства за І квартал 2024 року. Перерахування за кордон дивідендів за більш ранні періоди (2023, 2022 роки тощо), як і раніше, заборонено (навіть якщо дивіденди за такі періоди будуть нараховані після 01.01.2024 або після 13.05.2024);
• переведення інвалюти здійснює безпосередньо емітент. Він може перерахувати гроші безпосередньо на закордонний рахунок іноземного інвестора або через депозитарну систему України (на рахунок Центрального депозитарію, який потім перераховує кошти депозитарним установам, а вони, у свою чергу, здійснюють переказ коштів на закордонні рахунки іноземних інвесторів).

Інших обмежень у пп. 46 п. 14 Постанови № 18 – немає.

Інші платежі за кордон, дозволені з 04.05.2024

До п. 14 Постанови № 18 з 04.05.2024 було внесено нові підпункти, відповідно до яких дозволено такі платежі за кордон, як:

• повернення товарною біржею сум гарантійного забезпечення (гарантійного внеску), раніше внесених нерезидентом для участі у біржових торгах (пп. 44);
• перерахування держпідприємствами та госптовариствами зі 100%-вою держчасткою платежів за кредитами (позиками), які реструктуризовані на умовах, погоджених з КМУ (пп. 45);
• переказ коштів українським представництвом на користь своєї материнської компанії (поки що це стосується лише представництв іноземних авіакомпаній та міжнародних карткових платіжних систем) у ліміті 500 000 євро (або в еквіваленті за курсом НБУ) на місяць через один банк (на вибір представництва) (пп. 48);
• сплата членських внесків міжнародним організаціям та іншим юрособам-нерезидентам (пп. 35). До 04.05.2024 право сплачувати членські внески у пп. 35 було закріплено лише за окремими суб’єктами, зокрема за держпідприємствами, госптовариствами зі 100%-вою держчасткою та міжнародними організаціями; крім того, окремі види членських внесків містилися у Переліку № 153;
• сплата аеропортових, портових та дорожніх зборів (пп. 49) (у принципі вони були дозволені і раніше – відповідно до Переліку № 153);
• платежі спортивних організацій (пп. 50 та 51).

Крім того, дозволено перераховувати за кордон інвалюту, стягнену на користь нерезидентів з держави, держпідприємств та юросіб зі 100%-вою часткою держави у статутному капіталі в порядку, визначеному Законом від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (пп. 47 п. 14 Постанови № 18). Однак якщо було стягнуто суму у гривнях, то придбану на цю суму інвалюту держвиконавець може перерахувати лише на рахунки стягувача-нерезидента, відкриті в українському банку (див. новий пп. 17 п. 12 Постанови № 18).