Дотримання вимоги про переважне право на залишення на роботі у разі звільнення у зв’язку зі скороченням штату

Сторони спору

Позивач – працівник, відповідач – роботодавець.

Обставини справи

На підприємстві відбулася оптимізація структури і чисельності працівників, було затверджено новий штатний розпис. У результаті з 24 березня 2020 року в секторі інформаційно-консультативної роботи скорочено посаду провідного фахівця, яку обіймала працівниця. Заздалегідь працівниці було вручено повідомлення про майбутнє вивільнення у зв’язку зі скороченням штату. Згодом на підставі наказу роботодавця працівниця була звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП у зв’язку зі скороченням штату. Проте працівниця звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним і скасувати наказ про її звільнення і відновити її на посаді. Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Тому працівниця подала касаційну скаргу.

Позиція сторін

Позивальниця заявила, що роботодавець не узгодив скорочення штату із профспілковою організацією; не взяв до уваги її виключне право залишитися на посаді (їй залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку), а в такій ситуації звільнення за п. 1 ст 40 КЗпП допускається, тільки коли немає можливості перевести працівника на іншу посаду.

Відповідач зазначив, що копія повідомлення про майбутнє звільнення позивальниці була вручена своєчасно. Вакантних посад у відповідача не було, тому він не міг запропонувати позивальниці іншу посаду. Він знає, що коли працівникам залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, досягши якого особа має право на отримання пенсійних виплат, то такі працівники за рівних умов продуктивності праці та кваліфікації мають переважне право залишення на роботі згідно з п. 10 ч. 2 ст. 42 КЗпП. Проте, на думку відповідача, ця норма права не застосовується до позивальниці, оскільки її освіта (фахівець із дошкільного виховання) не відповідає профілю її роботи.

На чиєму боці суд

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу позивальниці і визнав її звільнення незаконним (Постанова Верховного Суду від 13.10.2021, ЄДРСР, реєстр. № 100319165).

Аргументи суду

1. Згідно із ч. 1–2 ст. 49² КЗпП про майбутнє звільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва та праці береться до уваги переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
2. Перевага на залишення на роботі надається особам, які мають вищу кваліфікацію і продуктивність праці. При рівних продуктивності праці та кваліфікації перевага в залишенні на роботі, згідно із ч. 2 ст. 42 КЗпП, надається, зокрема: особам, у сім’ї яких немає інших працівників із самостійним заробітком; працівникам із тривалим безперервним стажем роботи на цьому підприємстві, в установі, організації; працівникам, яким залишилися менше трьох років до настання пенсійного віку, досягши якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
3. Роботодавець обмежився виключно попередженням позивальниці про майбутнє звільнення за два місяці до запланованої дати, не вживши ніяких заходів щодо її працевлаштування. Хоча на судовому засіданні відповідач визнав, що в новому штатному розписі у нього були посади провідних фахівців інших структурних підрозділів, які не пропонувалися позивальниці тільки через те, що її освіта (фахівець із дошкільного виховання) не відповідає профілю роботи, яку остання виконувала на посаді провідного фахівця сектора інформаційно-консультативної роботи. При цьому такі показники, як кваліфікація і продуктивність праці, не були проаналізовані.

Висновок

Роботодавець не зміг обґрунтувати в суді, що вжив усіх необхідних заходів щодо працевлаштування позивальниці. Як зазначав суд, роботодавець не надав суду будь-яких порівняльних таблиць, довідок, міркувань тощо, які могли б підтвердити, що відповідач порівнював кваліфікацію і продуктивність праці працівників, яких могли звільнити у зв’язку зі скороченням штату, і працівників, яким було запропоновано перевестися на інші посади, із зазначенням, чому віддається перевага одним працівникам, а не іншим.