Облік нематеріальних активів

Нормативна база:

• Податковий кодекс (далі – ПК);
• НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Мінфіну від 07.02.13 р. № 73;
• П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», затверджене наказом Мінфіну від 18.10.99 р. № 242;
• П(С)БО 15 «Дохід», затверджене наказом Мінфіну від 29.11.99 р. № 290;
• Методичні рекомендації, затверджені наказом Мінфіну від 16.11.09 р. № 1327 (далі – Методрекомендації № 1327);
• Інструкція, затверджена наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291 (далі – Інструкція № 291).

Що таке нематеріальний актив (далі – НА)?

НА – це немонетарний актив, який не має матеріальної форми і може бути ідентифікований (п. 4 П(С)БО 8, п. 1.2 Методрекомендацій № 1327).

Під немонетарними активами розуміються будь-які активи підприємства, крім коштів, їх еквівалентів і дебіторської заборгованості. По суті, будь-який актив підприємства, що не має матеріальної форми (тобто його не можна побачити, до нього доторкнутися тощо), може вважатися нематеріальним. Часто це різного роду права (авторське, на користування майном, на торгові марки), на придбання яких були здійснені витрати.

Зверніть увагу, що всі НА є необоротними активами (згідно з п. 3 розд. І НП(С)БО 1). Тобто строк їх використання становить більш одного року (або операційного циклу). Тому, якщо підприємство здійснило витрати, наприклад на придбання будь-якого права, строк дії якого менше року (або операційного циклу), то це право не визнається НА, а витрати включаються до складу витрат поточного періоду.