Товарна позика і ПДВ

Із цієї статті ви дізнаєтеся:

• що таке товарна позика і чим вона відрізняється від позички;
• чи є об'єктом обкладення ПДВ операція з передачі товарів у позику.

Що можна зробити на практиці: розглядати передачу товарів у позику як постачання товарів.

Документальне оформлення

Нюансам договору позики присвячено § 1 гл. 71 Цивільного кодексу (далі – ЦК).

Так, згідно зі ст. 1046 ЦК при укладенні договору позики одна сторона (кредитор) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути кредиторові таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і тієї ж якості. Договір позики, за яким передаються не гроші, а товари, зазвичай називають договором товарної позики.

Що таке родові ознаки речі?

Це ознаки, які властиві всім речам того ж роду (наприклад, однакові ознаки мають цегла, борошно, марля, бетон тощо). Такі речі вимірюються кількістю, вагою, мірою (ч. 2 ст. 184 ЦК). Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Індивідуальні ознаки (на відміну від родових) роблять річ єдиною у своєму роді (наприклад, немає двох абсолютно однакових будівель або двох абсолютно однакових автомобілів – навіть якщо вони щойно зійшли з конвеєра, у них різні серійні номери). Річ, наділена індивідуальними ознаками, є незамінною.

Цими відмінностями і пояснюється різниця між позикою і позичкою. Розглянемо докладніше.

Чим товарна позика відрізняється від позички?

Порядок оформлення договору позички наведено у ст. 827 ЦК. Згідно з договором позички одна сторона (позикодавець) безплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом установленого строку. Тобто на річ, передану за договором позички, право власності до отримувача не переходить (на відміну від договору позики): потрібно повернути саме цю річ, а не таку саму.

При укладенні договору товарної позики позичальник повинен повернути не ті самі, а такі самі товари, такої самої якості та характеристик і такої самої кількості. Наприклад, у позику передавалося 100 кг борошна пшеничного вищого ґатунку. Зрозуміло, що це борошно позичальник використав, а повернути повинен таке саме і в такій самій кількості. Саме 100 кг борошна пшеничного вищого ґатунку, а не житнього або пшеничного другого ґатунку.

Тому не можуть передаватися у позику роботи, послуги, права та індивідуально визначені речі, що є незамінними. Наприклад, якщо в користування передається будівля або автомобіль, то укладається договір позички або оренди. А якщо передається цегла, то оформляється товарна позика.

Чи є договір позики платним?

Кредитор має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 1048 ЦК).

Якщо договір позики укладається нефінансовими установами, то передбачати плату (проценти) за користування позикою не слід, оскільки операція може бути розцінена як фінансова послуга. А такі послуги можуть надавати тільки фінансові установи.

У якій формі укладається договір позики?

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо (п. 1 ст. 1047 ЦК):

• сума позики перевищує 10 НМДГ (тобто 170 грн.);
• кредитором є юридична особа (незалежно від суми позики).

На який строк можна оформити товарну позику?

Строки і порядок повернення товару, а також його вартість бажано прописати в укладеному договорі. Позика вважається поверненою позичальником у момент передачі кредиторові товару.

Якщо договором не встановлено строк повернення позики або цей строк визначено моментом пред'явлення вимоги, тоді позичальник повинен повернути позику протягом 30 днів із дня пред'явлення кредитором відповідної вимоги, якщо інше не встановлено договором (п. 1 ст. 1049 ЦК).

Чим підтвердити передачу товару кредиторові?

Передачу об'єкта товарної позики в обов'язковому порядку потрібно підтвердити документально. Для цього можна оформити акт приймання-передачі або накладну, у яких слід зазначити, що така передача здійснюється за договором товарної позики, і навести реквізити цього договору.

ПДВ

Припустимо, до вашого підприємства звернулися з проханням «позичити» товар, пообіцявши повернути такий самий. І ви прийняли рішення задовольнити це прохання, тобто надати товарну позику. Тоді цілком логічно, що у вас виникне запитання:

Чи потрібно кредиторові нараховувати податкові зобов'язання при передачі товарів за договором товарної позики?

Як відомо, для платників ПДВ об'єктом оподаткування є операції з постачання товарів на митній території України (п. 185.1 Податкового кодексу, далі – ПК).

Постачання товарів – це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власника, у тому числі продаж, обмін або дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (пп. 14.1.191 ПК).

Як випливає зі ст. 1046 ЦК, при передачі товарів за договором товарної позики право власності на товари переходить від кредитора до позичальника. Тобто ця операція відповідає визначенню постачання товарів. А це означає, що при передачі товарів у позику позикодавцеві слід нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ.

База оподаткування визначається виходячи з договірної вартості «позичених» товарів. При цьому вона не може бути нижча за ціну придбання таких товарів, а якщо у позику передаються самостійно виготовлені товари – не може бути нижча за звичайні ціни (п. 188.1 НК). Таку вартість товарів, що «позичаються», слід прописати в договорі позики.

При поверненні позичальником товарів кредиторові також відбувається постачання товарів (пп. 14.1.191 ПК). Тому позичальник теж нараховуватиме податкові зобов'язання з ПДВ (звичайно, за умови, що він є платником ПДВ). Для нього базою оподаткування виступатиме вартість, прописана в договорі позики.

Оскільки передача товарів у позику і повернення товарної позики є операціями постачання, то за ними слід оформляти податкові накладні (далі – ПН) у такому ж порядку, як і за операціями зі звичайного продажу товарів. Такі ПН підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

Тоді на підставі зареєстрованої ПН:

• позичальник – може розраховувати на податковий кредит при отриманні товарів за договором позики. При цьому якщо він використовуватиме товари у своїй господарській діяльності і в оподатковуваних операціях, то нараховувати «умовні» податкові зобов'язання згідно з п. 198.5 ПК йому не доведеться;
• кредитор – має право відобразити вхідний ПДВ у податковому кредиті при поверненні товарної позики.

Висновки

За договором товарної позики можуть передаватися речі, наділені тільки родовими ознаками. Право власності на них переходить до позичальника.

При передачі товарів за договором товарної позики кредитор нараховує податкові зобов'язання з ПДВ, виходячи із ціни не нижче за вартість придбання таких товарів (або звичайної ціни у разі їх виготовлення). Таку вартість товарів слід зазначити в укладеному договорі товарної позики.

Сторони договору товарної позики мають право на податковий кредит: позичальник – при отриманні товарів у позику, кредитор – при поверненні товарної позики.