Зв'язка «головне підприємство – філія»: бухоблік і фінзвітність

Філії та інші відокремлені підрозділи: право, податки, облік

Цілі статті:

• описати основні правила бухобліку госпоперацій, які здійснюються у зв'язці «головне підприємство – філія»;
• привести приклади застосування цих правил на практиці залежно від ситуації;
• розглянути нюанси складання фінзвітності філією та головним підприємством.

У ч. 5 ст. 8 Закону від 16.07.99 р. № 996-XIV (далі – Закон № 996) сказано, що підприємство «може виділяти на окремий баланс філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, із подальшим включенням їх показників до фінансової звітності підприємства».

Це формулювання означає, що:

• філії, представництва та інші відокремлені підрозділи підприємства (далі будемо називати їх філіями) можуть виділятися підприємством на окремий баланс, а можуть і не виділятися;
• якщо філія не виділена на окремий баланс, то бухоблік веде головне підприємство (далі – ГП), а з метою отримання інформації для різних служб підприємства (наприклад, для управлінського обліку) підприємство вводить субрахунки аналітичного обліку для відображення «філіальних» активів, зобов'язань, госпоперацій. При такому розкладі ніяких особливостей у складанні балансу та інших форм фінансової звітності в цілому по підприємству – немає;
• якщо філія виділена на окремий баланс, вона самостійно веде бухоблік. У п. 7 розд. II НП(С)БО 1 зазначено, що дані первинних документів про госпоперації такої філії заносяться в окремі (відкриті в цій філії) регістри бухобліку. За даними окремих регістрів бухобліку складаються окремий баланс та інші форми фінзвітності. Показники окремого балансу та інших форм фінзвітності додаються до показників ГП, формуючи фінзвітність усього підприємства (юрособи).