• Швидкий пошук надійних рішень
    і практичної інформації

Uteka

Я шукаю...

Де шукати:

розширений пошук
Отримайте доступ до більше 2 мільйонів готових рішень, публікацій та оглядів
Оформити
передплату

Страхування працівників: документальне оформлення

Акценти цієї статті:

· види страхування працівників;

· документальне оформлення страхування працівників.

Успіх роботи підприємства багато в чому залежить від результатів діяльності кожного працівника. А бажання працівника якнайкраще працювати можна мотивувати не тільки рівнем заробітної плати, але й іншими благами, наданими роботодавцем. Наприклад, у вигляді страхування особистих і майнових інтересів працівників.

Правовідносини у сфері страхування (крім державного соціального страхування) регулюються Законом від 07.03.96 р. № 85/96-ВР (далі – Закон № 85). Сьогодні ми розглянемо найбільш істотні моменти, про які необхідно знати роботодавцям при укладенні договорів страхування праців­ників.

Термінологія

Страхування – це вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування або чинним законодавством. Джерелом страхових виплат при настанні таких випадків є страхові внески, сплачені страхувальником (ст. 1 Закону № 85).

У цьому випадку в ролі страхувальника виступає роботодавець (підприємство або підприємець), який уклав договір страхування працівника. Відповідно працівникце застрахована особа.

Договір страхування укладається між страхувальником і страховиком.

Страховик – це фінансова установа, яка має ліцензію на право провадження страхової діяльності. Таку ліцензію видає Національна комісія, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі – Нацкомфінуслуг) (п 1.2 Ліцензійних умов, затверджених розпорядженням Держкомісії з регулювання ринків фінансових послуг від 28.08.03 р. № 40).

Вигодонабувач за договором страхування – це особа, якій за договором страхування страховик буде зобов'язаний виплатити страхову суму. Вигодонабувачем у нашому випадку може бути:

· сам застрахований працівник;

· його роботодавець (тобто страхувальник);

· третя особа (наприклад, родич померлого працівника, якщо був укладений договір страхування життя працівника).

Форми і види страхування

Закон № 85 передбачає дві форми страхування – обов'язкове і добровільне (ст. 5).

Обов'язкове страхування

Правила обов'язкового страхування розробляє КМУ, у тому числі встановлюючи (ст. 7 Закону № 85):

· розміри страхових сум;

· максимальні розміри страхових тарифів.

Перелік обов'язкових видів страхування наведено в ст. 7 Закону № 85. У цьому переліку названо в тому числі і види страхування працівників (крім працівників установ та організацій, що фінасуються з держбюджету), а саме:

1. Страхування:

· медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконання ними службових обов'язків (порядок та умови обов'язкового страхування цієї категорії працівників затверджені постановою КМУ від 16.10.98 р. № 1642);

· працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

· працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, у тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;

· медичних та інших працівників державних і комунальних установ охорони здоров'я і державних наукових установ на випадок захворювання інфекційними хворобами, пов'язаними з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб.

2. Страхування спортсменів вищих категорій.

3. Страхування життя і здоров'я фахівців ветеринарної медицини.

4. Особисте страхування від нещасних випадків на транспорті (Порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків окремих категорій працівників транспортних підприємств незалежно від форми власності та видів діяльності, безпосередньо зайнятих на транспортних перевезеннях, затверджений постановою КМУ від 14.08.96 р. № 959).

Добровільне страхування

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком (ст. 6 Закону № 85).

Коли йдеться про страхуванні працівника, необхідна його згода (ст. 3 Закону № 85). Оформити таку згоду потрібно письмово, а саме:

· або ознайомити працівника під підпис з наказом роботодавця про страхування працівника (працівників) за рахунок роботодавця із зазначенням конкретного виду страхування. Свою згоду працівник може висловити власноручним підписом біля фрази: «З наказом ознайомлений і згоден бути застрахованим»;

· отримати від працівника письмову заяву на ім’я керівника підприємства про згоду бути застрахованим із зазначенням конкретного виду такого страхування.

Умови добровільного страхування визначаються:

· правилами страхування, установленими страховиком. Такі правила розробляються страховиком відповідно до ст. 17 Закону № 85 окремо для кожного виду страхування і підлягають реєстрації в Нацкомфінпослуг;

· безпосередньо договором страхування.

· Перелік видів добровільного страхування наведено в ст. 6 Закону № 85. Для працівників там названо такі види страхування:

1. Страхування життя працівника. Цей вид особистого страхування передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату:

· у разі смерті застрахованої особи;

· у випадках, передбачених договором (наприклад, якщо страховий випадок не настав і на момент закінчення строку дії договору застрахований живий або досяг визначеного договором віку).

2. Страхування працівника від нещасного випадку.

3. Медичне страхування (безперервне страхування здоров'я).

4. Страхування здоров'я на випадок хво­роби.

Договір страхування

Договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, за умовами якої (ст. 979 Цивільного кодексу, далі – ЦК; ст. 16 Закону № 85):

· страховик зобов'язується при настанні страхового випадку виплатити вигодонабувачеві страхову суму;

· страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Для укладення договору страхування працівників роботодавець подає страховикові:

· письмову заяву із зазначенням виду страхування – за формою, установленою страховиком (ст. 18 Закону № 85);

· список працівників, яких він бажає застрахувати, – із зазначенням їх паспортних даних.

Договір страхування може бути укладений (ст. 981 ГК):

· шляхом підписання договору;

· шляхом видачі страховиком страхового свідоцтва (поліса, сертифіката) на ім’я застрахованого працівника.

Як правило, страховики пропонують страхувальникам свою редакцію договору страхування. Проте це не означає, що страхувальник зобов'язаний мовчки підписати запропонований страховиком договір. Страхувальник повинен ознайомитися з текстом договору і за необхідності – попросити внести до нього зміни.

Вимоги до змісту договору страхування встановлені ст. 16 Закону № 85. Сторони повинні узгодити та включити до договору всі істотні умови (інакше договір не вважатиметься укладеним).

Істотні умови

Істотними умовами договору страхування є (ст. 638–640, 982 ЦК):

1. Предмет договору. Тут висловлюється суть договору, при цьому конкретно зазначається:

· вид страхування;

· об'єкт страхування (які саме інтереси працівника – особисті чи майнові – застраховані);

· вигодонабувач;

· перелік документів, які є додатками до договору.

Невід'ємною частиною договору є Список працівників, які підлягають страхуванню. У цьому списку повинні бути відомості, що дозволяють ідентифікувати застрахованих осіб:

· прізвище, ім'я, по батькові працівника;

· повна дата народження та індивідуальний податковий номер працівника;

· посада, що обіймається працівником.

Список працівників, які підлягають страхуванню, можна скласти в довільній формі на розсуд страхувальника або у формі, установленій страховиком чи узгодженій сторонами договору.

2. Страховий випадок. Тут треба зазначити подію, при настанні якої страховик буде зобов'язаний виплатити страхову суму вигодонабувачеві (ст. 8 Закону № 85).

Наприклад, формулювання може бути таке: «Страховим випадком за цією угодою визнаються такі події, що сталися у зв'язку з виконанням застрахованою особою посадових обов'язків:

· смерть застрахованої особи;

· втрата працівником працездатності внаслідок нещасного випадку».

3. Розмір грошової (страхової) суми, яку страховик зобов'язаний виплатити при настанні страхового випадку (ст. 9 Закону № 85).

4. Строк дії договору. У цьому розділі крім календарних дат (початок і кінець дії договору) потрібно передбачити для роботодавця можливість:

· дострокового розірвання договору страхування;

· припинення дії договору страхування для окремого працівника в разі розірвання із цим працівником трудового договору.

Інші важливі умови

До договору страхування крім істотних умов необхідно включити й інші важливі умови, без яких виконання договору буде неможливим. А саме:

1. Відомості про сторони договору і вигодонабувачів:

· про страховика (повне найменування та адреса місцезнаходження);

· страхувальника-роботодавця (повне найменування підприємства або П. І. Б. підприємця, його адреса і дата народження);

· застрахованого працівника (П. І. Б. працівника, адреса, дата народження);

· бажано – про спадкоємців застрахованої особи, якщо укладено договір страхування життя працівника.

2. Права та обов'язки страховика і страхувальника за цим договором.

При підготуванні цього розділу треба зважити на те, що законодавство покладає ряд обов'язків як на страховика (ст. 988 ЦК, ст. 20 Закону № 85), так і на страхувальника (ст. 989 ЦК, ст. 21 Закону № 85). Сторони можуть передбачити і додаткові обов'язки (наприклад, обов'язок страхувальника в певний строк повідомляти страховика про розірвання трудового договору із застрахованим працівником).

3. Причини, з яких страховик має право відмовити у страховій виплаті. Такі причини зазначено в ст. 991 ЦК та ст. 26 Закону № 85. Умовами договору можуть бути передбачені й додаткові підстави для відмови.

4. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання сторонами умов договору. Наприклад, можна зазначити, що страховик зобов'язаний виплатити страхувальникові неустойку в такому-то розмірі, якщо не виплатить страхову суму вигодоотримувачеві без наявності законних підстав для такої невиплати (ст. 992 ЦК).

Початок дії договору і валюта виплат

Договір страхування набуває чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено самим договором. Уносити страхові платежі на території України допускається для страхувальників (ст. 19 Закону № 85):

· резидентів – у гривнях;

· нерезидентів – у вільно конвертованій валюті або гривнях.

Грошові зобов'язання за договором страхування життя можуть визначатися за погодженням між страхувальником і страховиком (ст. 19 Закону № 85):

· у гривнях;

· вільно конвертованій валюті;

· розрахункових величинах, що визначають фактичний розмір зобов'язань страховика на дату виникнення або виконання ним зобов'язань за договором.

ВИСНОВКИ

1. У деяких випадках страхування працівників є обов'язковим для роботодавця.

2. Договір страхування, укладений у письмовій формі, набуває чинності тільки після перерахування страхувальником першого страхового платежу.

3. Правильне документальне оформлення страхування працівників надалі дозволить: підприємству – підтвердити витрати, здійснені на страхування працівників; працівникові – законно отримати від роботодавця додаткове благо у вигляді страхових сум.

Коментарі до матеріалу

Оформити передплату на розділ «Комерція»

Надійні рішення з бухобліку, податків та права

810 грн. / квартал

Купити

Кращі матеріали

Страхування працівників: документальне оформлення