Підприємець припинив діяльність: чи потрібно виконувати зобов’язання перед контрагентами?

24.02.2022 111 0 0

У чому проблема? Іноді з тих або інших причин підприємець вимушений припинити свою діяльність. При цьому вже після втрати підприємницького статусу в нього можуть залишитися зобов’язання перед кредиторами. Наприклад, йому було поставлено продукцію для використання в господарській діяльності, за яку він ще не встиг розплатитися. Виникає цілком логічне запитання: чи повинен колишній підприємець виконувати свої зобов’язання за договорами після припинення діяльності?

Про що стаття? Ми розглянемо, як потрібно діяти:

підприємцеві, який хоче припинити свою діяльність як суб’єкта господарювання;
кредиторам, якщо їхній контрагент «згорнув» свою підприємницьку діяльність, але не встиг розрахуватися з ними за договорами.

Процедура припинення підприємницької діяльності

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, яка здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку (ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу).

Для припинення такої діяльності підприємець повинен:

подати заяву за формою 1, затвердженою наказом Мін’юсту від 18.11.2016 № 3268/5 (ст. 18 Закону від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців і громадських формувань», далі – Закон № 755). Заява буде розглянута протягом 24 годин (ст. 26 Закону № 755);
знятися з обліку в органах ДПС.

До уваги! Ніяких інших документів подавати не потрібно. Сплата адміністративного збору за реєстрацію припинення підприємницької діяльності не передбачена.

У якій спосіб можна подати заяву про припинення підприємницької діяльності?

Подати таку заяву підприємець може різними способами, а саме:

особисто відвідавши держреєстратора або уповноваживши на такі дії іншу особу, оформивши на неї нотаріально посвідчену довіреність. Подати на реєстрацію заяву можна через фронт-офіс (Центр надання адміністративних послуг). Такі центри діють у кожному регіоні відповідно до Закону від 06.09.2012 № 5203-VI. А інформацію про них можна знайти на відповідних регіональних сайтах. Послуги фронт-офісів платні;
через Кабінет електронних сервісів Мін’юсту. У цьому випадку слід керуватися Порядком, затвердженим наказом Мін’юсту від 23.03.2016 № 784/5. А для подання заяви необхідно увійти до розділу «Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців...» електронного кабінету (підрозділ «Подача заяви для проведення державної реєстрації...»), авторизувавшись у кабінеті за допомогою кваліфікованого електронного підпису (далі – КЕП), заповнити форму 1, підписати її та відправити на реєстрацію;
за допомогою електронного сервісу «Дія» (Державні послуги онлайн). На цьому порталі теж потрібно авторизуватися або зареєструватися за допомогою КЕП, заповнити форму 1, підписати її та відправити на реєстрацію. Статус поданої заяви можна буде перевірити на цьому ж порталі в особистому кабінеті. Також повідомлення про реєстрацію припинення підприємницької діяльності буде відправлено на адресу електронної пошти, зазначену фізособою раніше в реєстраційній заяві;
направити поштою рекомендованим листом з описом вкладення. Увага! У цьому випадку достовірність підпису на заяві має бути нотаріально посвідчена (п. 5 ч. 1 ст. 15 Закону № 755).

З якого моменту фізособа втратить підприємницький статус?

Підприємницька діяльність уважається припиненою з моменту внесення держреєстратором запису про припинення діяльності підприємця до ЄДР. На практиці ця процедура забирає не більше одного дня.

Далі належить знятися з обліку в органах ДПС, де фізособа поки що числиться підприємцем. Відразу скажемо, що цей етап пройти буде складніше. Але в цій консультації ми його розглядати не будемо.

Чи треба сплачувати податки після припинення підприємницької діяльності?

Запис до ЄДР про припинення діяльності внесено, тобто статусу підприємця громадянин успішно позбувся. Проте всі податкові зобов’язання, що виникли в нього у період, коли він займався підприємництвом, нікуди не зникнуть.

Майте на увазі! Держреєстрація припинення підприємницької діяльності не скасовує зобов’язань, що виникли у підприємця під час провадження такої діяльності, і не змінює строки та порядок їхнього виконання, а також не звільняє від застосування штрафних санкцій і пені за їх порушення (пп. 65.10.8 Податкового кодексу, далі – ПК).

Як бачите, втрата статусу не впливає на минулі події. Можна сказати, що для податкової колишніх підприємців не буває. Фізособа перебуватиме на обліку в податковому органі тепер уже в іншому статусі – як платник податків, який отримував доходи від підприємницької діяльності (пп. 6 п. 11.18 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну від 09.12.2011 № 1588, далі – Порядок № 1588).

Колишній підприємець зобов’язаний сплатити податки в установлені строки, подати річну декларацію за останній звітний рік, у якому він припинив свою діяльність. Крім того, у зв’язку з припиненням підприємницької діяльності орган ДПС має право призначити позапланову документальну перевірку (пп. 78.1.7 ПК).

Протягом якого строку можуть призначити документальну перевірку колишнього підприємця?

У ПК не встановлено строку для призначення документальної перевірки в разі внесення до ЄДР запису про припинення фізособою підприємницької діяльності. За загальним правилом податкова перевірка призначається за наказом керівника органу ДПС у межах строку давності, передбаченого ст. 102 ПК. Окремого строку давності для перевірки підприємця, який припинив свою діяльність, не встановлено, тому тут строк теж становить 1 095 днів.

Виконання зобов’язань за договорами

Нагадаємо, що фізособа відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (ст. 52 Цивільного кодексу, далі – ЦК). Тому – виходячи з норм ст. 51–52, 598–609 ЦК – можна зробити висновок, що в разі припинення такої діяльності зобов’язання колишнього підприємця за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за ним як за фізособою. Адже як фізособа ця людина не перестає існувати.

Крім того, підприємець, який перебуває у шлюбі, відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з його підприємницькою діяльністю, не тільки всім своїм особистим майном, але й часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна (ст. 52 ЦК).

Отже! Підприємець не зможе позбутися своїх зобов’язань шляхом припинення діяльності. Адже навіть після втрати підприємницького статусу він не є вільним від зобов’язань перед бюджетом і контрагентами.

Це правило підтверджується судовою практикою – див., наприклад, постанову Верховного Суду від 25.06.2019, ЄДРСР, реєстр. № 83000606; постанову Верховного Суду від 09.08.2017, ЄДРСР, реєстр. № 6829071.

До якого суду звертатися кредиторові, якщо контрагент-підприємець припинив свою діяльність?

Звертатися потрібно до господарського суду (ст. 20 Господарського процесуального кодексу, далі – ГПК). За загальним правилом господарський позов подається до суду за місцем перебування відповідача (боржника) (ст. 27 ГПК).

Пояснимо докладніше, чому саме до господарського суду.

Як ми вже сказали, із припиненням підприємницької діяльності зобов’язання фізособи не припиняються – на відміну від зобов’язань юридичних осіб (ст. 609 ЦК).

До уваги! Згідно зі ст. 45 ГПК, сторонами в судовому процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути особи, зазначені у ст. 4 ГПК (у т. ч. і фізособи, які не є підприємцями). Винятки (тобто випадки, коли спори, стороною яких є фізособа – не підприємець, не підлягають розгляду в господарських судах) чітко названі в ст. 20 ГПК (див., наприклад, п. 5, 10, 14 цієї статті).

Це питання було розглянуте, наприклад, у постанові ВСУ від 25.06.2019, ЄДРСР, реєстр. № 83000606. Так, Верховний Суд роз’яснив, що починаючи з 15.12.2017 (дата набуття чинності ГПК у редакції Закону від 03.09.2017 № 2147-VIII) одним з критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції є наявність між сторонами саме господарських правовідносин. Також із зазначеної дати юрисдикція (підсудність того або іншого спору) залежить також і від предмету правовідносин, а не тільки від суб’єктного складу сторін.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є:

наявність спору, що виник з господарських відносин;
наявність у законі норми, яка прямо передбачає вирішення спору господарським судом;
відсутність у законі норми, яка прямо передбачає вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Це означає, що навіть якщо підприємець припинив свою діяльність на момент подання позову кредитором, спір має розглядатися господарським судом.

Додамо: якщо кредитор має намір звернутися до суду для стягнення заборгованості з колишнього підприємця, то йому доведеться сплатити судовий збір.

У якому розмірі потрібно сплатити судовий збір у разі подання позову до господарського суду?

Судовий збір під час подання господарського позову сплачується за правилами, установленими ч. 2 ст. 4 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».

Так, для позовних вимог майнового характеру збір становить 1,5 % ціни позову, але не менше одного прожиткового мінімуму (далі – ПМ), установленого для працездатних осіб на 1 січня року, у якому подається позов, і не більше 350 ПМ.

Станом на 01.01.2022 ПМ = 2 481 грн. Отже, максимальна сума судового збору може становити 868 350 грн (тобто 350 ПМ).

Зверніть увагу! На сайті судової влади України у розділі «Реквізити для сплати судового збору» ви знайдете калькулятор розрахунку судового збору, за допомогою якого можна обчислити суму збору. А також там зазначено реквізити для сплати збору до кожного господарського суду.

господарська діяльність перевірка підприємець припинення діяльності контрагент зобов’язання судовий збір проведення перевірок