Податки на доходи в Інтернеті

Фізособи отримують доходи від YouTube, Google Play чи App Store. А які податкові наслідки? Хто має сплачувати податки та в яких розмірах? Чи важливим є статус отримувача – ФОП чи звичайна фізособа. Про це – у публікації.

Технічний прогрес, пандемія та пов’язаний з нею карантин, бажання схильних до творчості людей бути незалежними від роботодавця, планувати свій робочий графік за власним бажанням, наявність відповідних можливостей на ринку – усе це ті фактори, існування яких дозволило «унезалежнитись» тим, хто цього дійсно бажає та має сміливість брати на себе відповідальність за себе і за свої дії.

Як слово «унезалежнитись» є новим і не дуже звичним, хоча й зрозумілим, так і заробітки тих, хто до цього процесу є схильним, є новими і не дуже звичними для наших контролерів, а точніше, фіскальних органів. Останні поки що виглядають дещо розгубленими, адже в них запитують те, що вони ще не навчилися адмініструвати. Тому й відповіді на запитання щодо оподаткування таких доходів частіше за все схожі на те, що податківці просто розводять руками та кажуть: «Податки треба платити!».

Наприклад, на сторінці ДПС у Запоріжжі зазначено таке: «Дохід, отриманий від відеохостингу, як нагорода за кількість переглядів відеоконтенту, теж має бути задекларованим. Тож, перефразовуємо відоме гасло відеоблогерів: підписуйтесь, ставте дзвіночок, подавайте декларацію. Задекларувати свої доходи, з яких не були сплачені податки, можна до 1 травня особисто у Центрі обслуговування платників за місцем реєстрації або дистанційно в Електронному кабінеті платника».

Тобто податківці прямо вказують на те, що сплата податків з таких доходів, є «справою рук» самих платників податків, а вони, податківці, поки що лише нагадують, що податки платити треба.

До речі, у ст. 67 Конституції України закріплено те саме правило: «Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом». Тож «Америку» запорізькі податківці не відкрили.

Будемо розбиратися самі.

Наприклад, ФОП розробляє та продає додатки через Google Play та App Store, отримує кошти за користування програмою та за рекламу. От у нього й виникає питання щодо того, як йому законно отримувати кошти та легалізувати свій дохід, адже з документів у нього лише публічна оферта, що на сайті. Чи можливим є отримання таких коштів на картку фізичної особи чи на картку ФОП.

Аналогічне питання виникає у фізичних осіб, що отримують доходи від YouTube.

Дохід від продажу додатків через Google Play та App Store

На сайті Google розміщена інформація про те, як можна отримувати доходи від розроблених додатків (застосунків).

Розробник додатка може зробити свій додаток безплатним або платним, швидко коригувати ціни на нього в Play Console, використовуючи шаблони, а також оновлювати призначені ціни в усьому світі або для певних країн. Єдине оновлення, якого позбавлений розробник додатка, – це неможливість зробити платним свій додаток після того, як він був запропонований як безоплатний: «Якщо ви пропонували свій додаток безкоштовно, то вже не зможете зробити його платним. Щоб знову продавати його, вам потрібно створити новий додаток з іншою назвою пакета й указати ціну».

З аналізу інформації на вказаному сайті не важко дійти висновку про те, що плата, яку отримує розробник додатка, є вартістю продукту його інтелектуальної праці.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу (далі – ЦК) результати інтелектуальної, творчої діяльності є об’єктами цивільних прав. А в ст. 199 ЦК зазначено, що результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об’єкти права інтелектуальної власності створюють цивільні права та обов’язки відповідно до книги четвертої ЦК та інших законів.

Право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦК та іншим законом (ст. 418 ЦК). Суть цього права становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об’єктів права інтелектуальної власності визначається ЦК та іншим законом.

Ст. 420 ЦК до об’єктів права інтелектуальної власності відносить, зокрема, комп’ютерні програми. Суб’єктом права інтелектуальної власності вважається творець (творці) об’єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до закону чи договору. Право на використання об’єкта інтелектуальної власності є майновим правом вказаного суб’єкта (ст. 424 ЦК). Зрозуміло, що результатом використання є, у тому числі, й отримання відповідної винагороди від інших осіб, які користуються таким об’єктом.

Отже, вищевикладене свідчить про те, що в разі продажу додатка у Google Play чи App Store розробник такого додатка отримує винагороду за свою творчу діяльність у результаті надання іншим особам можливості використання такого додатка.

Податкове законодавство про «інтелектуальний» дохід

Згідно з пп. 14.1.225 Податкового кодексу (далі – ПК) роялті – це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео– або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо– чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау). Водночас не вважаються роялті платежі, отримані:

• як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);
• за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);
• за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;
• за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України;
• за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

Наведене вище визначення роялті та перелік винятків з нього приводить до висновку про те, що творець додатка для Google Play чи App Store за свою творчість отримує саме роялті. Звісно, науковці у сфері права зможуть знайти аргументи на користь протилежного висновку, на те вони й науковці. Але ми надалі виходитимемо з того, що творець вказаних додатків отримує саме роялті. Принаймні, для цього в ПК більше «за», аніж «проти». А нас цікавить саме податковий аспект таких доходів.

Згідно з пп. 14.1.55 ПК роялті в цьому разі є доходом, отриманим з джерел за межами України, та одночасно є одним з видів пасивних доходів. Це прямо зазначено і в пп. 14.1.268 ПК.

Такі доходи обкладаються податком на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО). Згідно з пп. 164.2.2 ПК доходи від продажу об’єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняних до них прав, доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права іншим особам на користування або розпорядження нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами), об’єкти права інтелектуальної промислової власності та прирівняні до них права (далі – роялті), у тому числі отримані спадкоємцями власника такого нематеріального активу, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Ставка ПДФО з таких доходів становить 18% (пп. 170.3.1 ПК).

Зрозуміло, що у творця додатка для Google Play чи App Store може виникнути бажання «погратися з податками» та платити не ПДФО 18%, а єдиний податок – 5%, якщо він ФОП-єдинник, або навіть 3%, якщо ФОП-єдинник – платник ПДВ. На те вони й творчі люди.

Однак їм слід мати на увазі, що в цьому разі податкове законодавство є доволі категоричним і не дозволить творцям уникнути ставки ПДФО у розмірі 18%. Спроби зареєструватися ФОП-спрощенцем та сплачувати єдиний податок з таких доходів приречені на протистояння з контролюючим органом, оскільки в арсеналі останнього є ст. 292 ПК, відповідно до якої до доходу платників єдиного податку першої – третьої груп не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті. Як тут обійти цю норму? Тож ПДФО у розмірі 18% на такий пасивний дохід годі й уникнути.

Механізм сплати податку

Відповідно до п. 38.2 ПК сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, – податковим агентом або представником платника податку.

Податковим агентом визнається особа, на яку ПК покладає обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків (ст. 18 ПК). Податковий агент щодо ПДФО – це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПК, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розд. IV ПК (пп. 14.1.180 ПК).

Відповідно до п. 168.2 ПК платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів. При цьому особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку в контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність.

Декларацію за наслідками звітного податкового року платник ПДФО має подати до 1 травня наступного року (пп. 49.18.4 ПК). А сплатити самостійно нарахований ПДФО така фізична особа має до 1 серпня року, що настає за звітним (п. 179.7 ПК).

Оскільки суми роялті включаються до загального оподатковуваного річного доходу, то вони є ще й об’єктом оподаткування військовим збором відповідно до п. 16¹ підрозд. 10 розд. XX ПК. Військовий збір було встановлено тимчасово (ще у 2014 році), до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.

Інформацію для декларації з ПДФО творець додатків для Google Play та App Store може отримати на сторінці шляхом завантаження фінансових звітів.

Наприклад, на зазначеному сайті сказано:

«Компанія Google підготувала інформаційний звіт про податок на дохід за рік, що закінчився 31 грудня 2020 р., у якому зазначено ставку податку, що утримується, і суму, вирахувану з вашого доходу, за країнами…

Ці інформаційні звіти не є офіційними документами, і Google створює їх лише для ознайомлення. Вони не містять податкових, правових або бухгалтерських рекомендацій і не можуть слугувати підставою їх надання. Ці звіти не гарантують ваше право вимагати податкову пільгу, вирахування або повернення всієї списаної суми чи будь-якої її частини. Якщо виникне конкретне запитання щодо інформаційного звіту, зверніться до свого консультанта з оподаткування».

Отже, компанія Google так само, як і українські податківці, усі наслідки правильної/неправильної сплати ПДФО перекладають на плечі самих творців і певною мірою на місцевого консультанта з оподаткування, роль якого в цьому разі виконує автор цієї статті.

Доходи від реклами на YouTube

Як відомо, на YouTube є два типи заробітку: перший – це Партнерська програма YouTube, коли монетизація відбувається безпосередньо через YouTube і коли він на вашому каналі розміщує рекламу зацікавлених у тому осіб. 

І другий – це пряма реклама, контент, який створюється під конкретного рекламодавця. Це може бути спонсорство, якісь огляди на платній основі, якісь інтеграції рекламних вставок у відео.

У Партнерській програмі все залежить від кількості переглядів, а у прямій рекламі – від умов безпосередньої домовленості з рекламодавцями.

Від власника YouTube GOOGLE IRELAND LIMITEND оплата може надійти лише за першого типу заробітку, оскільки він займається безпосереднім продажем рекламодавцям відповідних послуг. Власник YouTube-каналу лише створює певний інтелектуальний продукт у вигляді відеоконтенту, який має сподобатися тим, хто його переглядає. Що більше таких глядачів, то більше заробляє власник відповідного каналу. Тож його завдання полягає у створенні цікавого контенту. Це приблизно як знайти вдале місце для білборду. Що більше споживачів якогось продукту бачитимуть цей білборд, то дорожчою буде реклама на ньому цього продукту.

У нашому ж випадку йдеться про монетизацію творчих навичок творця YouTube-каналу, процес, під час якого людські навички як продукт дозволяють власнику отримувати прибуток від проєкту завдяки виконанню якихось дій, написання статей, створення реклам тощо. Детальніше про це можна прочитати в Uteka за цим посиланням.

На сайті YouTube зазначено, що, увімкнувши свій YouTube канал для монетизації, ви можете увімкнути рекламу на своїх відео та отримувати доходи від такої реклами. Прибуток генерується на основі частки рекламного доходу, отриманого під час перегляду глядачами відео на YouTube-каналі. Тобто власник YouTube-каналу отримує частку доходу від реклами, заробленого в результаті переглядів відео на цьому YouTube-каналі.

До того ж, YouTube попереджає: «Не забувайте про податки! Як творець ви заробляєте гроші, які можуть обкладатися податками. Не забудьте уточнити у місцевих податкових органах, якими можуть бути ваші обов’язки». Тобто всі податкові наслідки отримання такого доходу YouTube повністю відносить до відповідальності власника YouTube-каналу.

Правовідносини у сфері реклами регулюються спеціальним Законом від 03.07.96 р. № 270/96-ВР «Про рекламу». Відповідно до ст.1 цього Закону реклама – це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Розповсюджувачем реклами вважається особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

Дохід, отриманий власником YouTube-каналу від його власника GOOGLE IRELAND LIMITEND, навряд чи хтось зможе назвати доходом із джерелом його походження з України. Визначення доходу, отриманого з джерел за межами України, наведено в пп. 14.1.55 ПК, відповідно до якого до такого доходу віднесено інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Проте ці доходи не можна однозначно класифікувати як пасивні доходи, незважаючи на те, що їх просто немає в переліку в пп. 14.1.268 ПК. Жоден з наведених у цьому переліку видів пасивних доходів не відповідає зазначеному вище доходу, який отримується резидентом від GOOGLE IRELAND LIMITEND. Отже, зазначений дохід є доходом від здійснення діяльності за межами України або територій, не підконтрольних контролюючим органам України, хоча де-факто власник YouTube-каналу нічого й не здійснює.

Тобто сума такого доходу включається до загального оподатковуваного доходу резидента як дохід, отриманий з джерел за межами України від особи, яка не є податковим агентом.

Проте, факт невключення такого виду доходів до переліку пасивних може бути використаний ФОП – платниками єдиного податку. Адже доходи від рекламної діяльності цілком відповідають спрощеній системі оподаткування, оскільки їх немає у переліку винятків ст. 292 ПК. Тому ФОП, які бажають сплачувати з доходу від реклами в Інтернеті єдиний податок, слід попіклуватися про те, щоб у переліку видів діяльності, що здійснюється ними в межах спрощеної системи оподаткування, були вказані відповідні КВЕД.

Оскільки прямого КВЕД саме для Партнерства з Google щодо реклами в Інтернеті чинний Класифікатор не передбачає, то слід рекомендувати внести, принаймні, два: 73.11. та 58.10.

Перший клас (73.11.) включає забезпечення повного набору рекламних послуг (за допомогою власних можливостей або на договірній основі), у тому числі консультування, послуги з художнього оформлення реклами, виготовлення рекламних матеріалів, їх купівлю. Серед детального переліку того, що включає цей клас, передбачено й розміщення реклами в мережі Інтернет та інших ЗМІ.

А КВЕД 58.10. включає видання (у т.ч. в електронному вигляді) рекламної продукції, електронну публікацію статистичних та інших даних.

Якщо вказані КВЕД не внести до переліку видів діяльності на спрощеній системі, то зважаючи на те, що ФОП у нашому випадку може бути тільки єдинником третьої групи , він відповідно до фіскальної позиції податківців, зобов’язаний буде перейти на загальну систему після отримання такого доходу (див. категорію 107.05 «ЗІР»).

Якщо ж бажання «гратися» у спрощену систему оподаткування немає, то в такому разі слід сплачувати ПДФО (18%) та військовий збір (1,5%) у порядку, описаному вище для роялті.

Висновки

Дохід від продажу додатків через Google Play та App Store – це дохід у вигляді роялті. Фізособа (навіть якщо вона ФОП-єдинник) має подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року до 1 травня, а також сплатити податок з таких доходів за ставкою 18% та 1,5% військового збору до 1 серпня.

Дохід від YouTube – дохід від рекламних послуг, якщо у статусі ФОП – відповідно включається до доходів, які обкладаються єдиним податком за ставкою єдинника. У цьому разі такому платнику потрібно буде підтвердити, що такий дохід він отримав саме як ФОП-спрощенець, а не як фізична особа. Враховуючи що відносини з нерезидентом у цьому разі обмежуються лише автоматичним зарахуванням доходу на картку без оформлення інвойсів, порадити можна хіба що оформити картку до поточного рахунку такого платника податків – спрощенця. Банки таку послугу клієнтам пропонують, називаючи таку картку, наприклад, «ключ до рахунку» чи іншим терміном. У такому разі кошти надійдуть на рахунок ФОП-спрощенця.

Ну й іншим документом для підтвердження статусу такої оплати може бути фінансовий звіт, з якого творець додатків для Google Play та App Store може отримати інформацію для декларації з єдиного податку на відповідній сторінці шляхом завантаження фінансових звітів.

Якщо фізособа не є ФОП, то вона включає дохід до річної декларації, яку подає до 1 травня, та оподатковує за ставкою 18% плюс військовий збір – 1,5%.