Хто зобов’язаний подавати заявки на переміщення пального?

Обіг пального у відповідях на запитання

Виробниче підприємство використовує свою автоцистерну для придбання пального виключно для внутрішнього споживання. Стаціонарних ємкостей для зберігання пального підприємство не має. Чи буде автоцистерна акцизним складом пересувним, а підприємство – його розпорядником?

Не вважається акцизним складом пересувним транспортний засіб, що використовується підприємством, яке не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального – для потреб власного споживання або промислової переробки. Тобто в разі, коли здійснюється тільки переміщення пального, автоцистерна не підпадає під поняття акцизного складу пересувного, а підприємство не є його розпорядником.

Якщо підприємство не здійснює операції з фізичного переміщення пального, що відповідають поняттю «реалізація пального», воно не повинне реєструватися платником акцизного податку. Але! До Переліку транспортних засобів, які переміщають пальне або спирт етиловий (далі – Перелік ТЗ), автоцистерна повинна потрапити (пп. 230.1.5 Податкового кодексу, далі - ПК). Перелік ТЗ розміщується на офіційному веб-сайті ДФС.

Якщо пальне переміщається на митній території України транспортними засобами, відсутніми в Переліку транспортних засобів, які переміщають пальне, наслідки можуть бути дуже серйозними. Порушникам загрожує тимчасове вилучення контролюючими органами (до винесення рішення суду) цього пального і транспортних засобів з вільного обороту і подання матеріалів до суду для винесення постанови про їх конфіскацію в дохід держави (п. 228.3 ПК).

Тобто якщо підприємство не є платником акцизного податку, воно все одно зобов'язане взяти участь у контролі за оборотом пального – подати заявку на переміщення пального. Форма і Порядок заповнення такої заявки затверджені наказом Мінфіну від 08.05.19 р. № 188 (далі – Порядок № 188).

Заповнюють заявки виключно суб'єкти господарювання, що не є розпорядниками акцизних складів, які переміщають власне пальне для власного використання або переробки (незалежно від того, хто є власником транспортного засобу). Власник пального здійснює суцільну нумерацію заявок, складених протягом календарного року (п. 8 розд. І Порядку № 188).

Заявки складаються на кожну операцію з переміщення пального. При цьому період переміщення не може перевищувати 30 календарних днів (п. 1 розд. ІІ Порядку № 188).

Таким чином, переміщення пального для власних потреб і зберігання пального для власних потреб у транспортному засобі можуть трактуватися як операції з абсолютно різними податковими наслідками (у разі зберігання потрібно реєструватися платником акцизного податку з реалізації пального і супроводжувати операції використання пального для власних потреб оформленням акцизних накладних із зазначенням у них свого акцизного складу пересувного).

Ось тільки до кінця незрозуміло, за якими критеріями провести грань між переміщенням і зберіганням для власних потреб? Визначення терміна «зберігання пального» – у ПК немає. Можна припустити, що принаймні одним із критеріїв є вищезазначені 30 календарних днів, у які має вписатися переміщення.

Проте з таким висновком податківців краще спорити. Аргументи є. Якщо суб'єкт господарювання використовує пальне, з якого сплачено акцизний податок, для потреб власного споживання і не є розпорядником акцизного складу (не йдеться про акцизний склад пересувний!), то така операція не вважається «реалізацією пального» (пп. 14.1.212 ПК). Тобто особа, яка її здійснює, не є платником акцизного податку (пп. 212.1.15 ПК). А з норми пп. 14.1.224¹ ПК випливає, що розпорядником акцизного складу пересувного може стати тільки платник акцизного податку.