Кредити та позики в іноземній валюті

У цій консультації розглянемо особливості законодавчого регулювання, обліку та оподаткування операцій отримання та повернення кредитів (позик) в інвалюті.

Кредит в інвалюті може бути наданий резиденту нерезидентами, зокрема іноземними фінансовими установами, а також резидентами – фінустановами, що мають ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій (ст. 5 Декрету № 15-93).

До фінансових установ відносяться банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові і страхові компанії, інвестиційні фонди та інші юридичні особи, які надають фінансові послуги та зареєстровані у відповідному держреєстрі згідно із законодавством України (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 2664).

ЦК не обмежує коло суб'єктів, які можуть надавати грошові позики, у тому числі під проценти. Водночас ст. 5 Закону № 2664 установлено, що надавати фінансові послуги (до них відноситься і надання позики) можуть виключно фінустанови, а інші особи – тільки якщо це передбачене окремими законами та нормативно-правовими актами.

Таке формулювання на практиці призводить до різного його розуміння суб'єктами господарювання та контролюючими органами і, як наслідок, до численних спорів про право нефінансових установ надавати процентні позики. Тому, щоб уникнути судових розглядів, не рекомендуємо нефінансовим установам видавати такі позики. А тим, хто готовий відстоювати свою позицію в суді, допоможуть аргументи, викладені в п. 9 розд. «Спори, що виникають із договорів позики, кредитних договорів» листа ВСУ від 01.03.15 р.

Основним документом, що регулює порядок отримання кредитів (позик) від нерезидентів, є Положення № 270. Із ним ми рекомендуємо ознайомитися до оформлення такого кредиту (позики). Зупинимося докладніше на деяких нормах Положення № 270.